«Прифронтовий вчитель» з Кремінної Тамара Уманська: "Тримаюся, бо зрозуміла, що найголовніше - моя родина та друзі"

«Прифронтовий вчитель» з Кремінної Тамара Уманська: "Тримаюся, бо зрозуміла, що найголовніше - моя родина та друзі"

«Прифронтовий вчитель» з Кремінної Тамара Уманська: "Тримаюся, бо зрозуміла, що найголовніше - моя родина та друзі"

Як живе і працює вчителька в умовах війни, яких успіхів добиваються її діти сьогодні – про це йдеться у нашому інтерв’ю.

Минулого року Кремінська громада пишалася успіхами вчительки, яку було відзначено в межах премії Global Techer Prize Ukraine (світова премія для видатних вчителів, яка була запроваджена в Україні від 2017 році). У 2021 році вперше переможницею в номінації «Прифронтовий вчитель» стала вчителька української мови і літератури Кремінського ліцею №5 Тамара Уманська. Це була велика перемога й велика гордість за наших освітян і наше місто.

Тамара Уманська:

  • -22 березня 2022 року разом з мамою на евакуаційному автобусі ми покинули Кремінну. Удруге ми тікали від війни. Перший раз це було 22 червня 2014 року, коли покинули Луганськ.
  • Моя мама - дитина війни й бабуся війни. Їй 88 років, але вона - боєць. Як і я, вона педагог, відмінник середньої освіти й ветеран праці, 44 роки викладала в будівельному технікумі технічну механіку. Це дуже складний технічний предмет, але вона його викладала як пісню.
  • Оскільки мама народилася в Баку, то я вирішила на цей раз повезти її до моря, думала, що там їй буде добре. Так ми опинилися в Одесі. Однак за роки життя на суші, море їй «не зайшло», є певні нюанси зі здоров’ям, а ось морально ми відчуваємо себе тут добре. В Одесі живе моя подруга, то є, до кого прихилитися, з ким поспілкуватися. До того ж, тут гарне ставлення до переселенців і можна за порівняно недорогі кошти винайняти житло, плюс багато фондів, які допомагають ВПО, у тому числі, й наша Кремінська громада має тут затишний осередок на чолі з Оленою Ступаковою.
  • -Чи вплинула дистанційна форма на якість і результати навчання Ваших учнів?
  • -Я скажу так: талановитим дітям завжди потрібна підтримка, стимул, за якою б формою вони не навчалися й де б не знаходилися - в Україні чи за кордоном. Якщо вони хочуть себе реалізувати, то в цьому для них немає ніяких перешкод.
  • Саме такими юними науковцями опікуюся в Луганській малій академії наук учнівської молоді. У минулому році (улітку, під час війни) ми переможно захистили науково-дослідні проєкти на Всеукраїнському етапі МАН у двох секціях: «Українська література» із дійсним членом МАНУ Владиславом Пономарьовим, який виборов ІІ місце із роботою про сучасну 3Д поезію, і «Фольклористика» із Марією Кудріною, яка здобула ІІІ місце, із розробкою про роман Братів Капранових «Кобзар-2000». 
  • (На знімку - Владислав Пономарьов і Марія Кудріна)

У цьому році до цих досвідчених манівців приєдналася учениця 9-А класу Марія, яка пробує свої сили в секції «Мистецтвознавства». Дослідники вже виступили на двох Усеукраїнських конференціях - «Слобожанська беседа-15» і «Майбутній науковець»-2022 і мають публікації напрацювань. 

(На знімку - Марія Приходько із книжкою, у якій її творча робота і яка передана на передову).

У Луганській області вже відбулися три етапи мовно-літературних конкурсів імені Петра Яцика та Тараса Шевченка. Результати Кремінської громади гідні Книги рекордів України, оскільки всі 14 (!!!) наших учасників посіли призові місця. Серед переможців представники всіх освітніх закладів міста, а Кремінський ліцей №5 представлено Марією Тарасовою, Олексієм Соловйовим (двічі), Миколою Черним, Марією Приходько, Єгором Кошелевим, Кариною Чернявською, Владиславом Пономарьовим, Марією Кудріною. Тому ми вирішили провести відкритий рейтинг «Український філолог і Українська філологиня-2022», у який усе враховано: участь в олімпіадах, в МАН, у Всеукраїнських конференціях, наявність друкованих праць тощо. Таких вихованців (серед 5-11 класів) з найвищими балами виявилося аж 14! Усі вони отримали подарунки та дипломи.

Останнім часом і мене не оминають Подяки: за пів року маю від Міністра освіти та науки С.Шкарлета за перемоги учнів в МАНі і дві від МАНУ за те, що членкиня журі Всеукраїнського етапу Міжнародного конкурсу проєктів екологічного спрямування «GENIUS Olympiad»-2022, а також підготувала переможницю творчого конкурсу до Дня свободи та гідності. 

  • - Отже, на успіхи в роботі Ваш статус внутрішньо-переміщеної особи не вплинув?
  • -Ні, можливо, навіть навпаки. Хочеться ще більше занурюватися в роботу, оскільки щось у мене це виявилося хронічним. Коли голова заповнена справами, ідеями, то реальність, те, що відбувається з нами й країною, сприймається не так трагічно. Це тебе рятує й дає надію на майбутнє.
  • Окрім навчання, у ліцеї активно ведеться робота із згуртування учнівсько-педагогічно-батьківського колективу. Так, реалізовано мультипредметний проєкт до ювілею Григорія Сковороди "Пізнай себе - і ти пізнаєш Усесвіт". У ньому взяли участь усі вчителі та вихованці, зокрема на наших уроках мовних і літературних дисциплін учні складали сенкани, продовжували афоризми, відгадували їх за емодзі, створювали міркування, перемагали в лінгвістичних батлах. Можна сказати, що наш освітній заклад зараз просякнутий Григорієм Сковородою та його ідеями.
  • Крім роботи в ліцеї, працюю в Луганській малій академії наук учнівської молоді та за результатами конкурсного відбору стала членкинею журі «GENIUS Olympiad Ukraine»-2022 – першої у світі ліцензійної національної «Олімпіади геніїв» у номінації «Креативне письмо. Коротка розповідь», до якого ввійшла, зокрема, і письменниця з Луганщини Тетяна Стус (роботи оцінювалися у квітні 2022). 2023 року змінила номінацію на «Креативне письмо. Есе» та просто зараз чекаю на оригінальні творчі доробки талантів із усієї України.
  • - Ви в житті маєте значні успіхи, ви виховали талановитих учнів. Про що мрієте?
  • - Мрію прокидатися з гарними новинами, бо отримувати трагічні вісті – це дуже боляче. Саме так трапилося, коли відсвяткувала свій ювілей 22 лютого 2022 року. З того часу денно та нощно мрію тільки про одне: перемогу України та молюся за наших захисників і захисниць.
  • Яке найголовніше бажання? Хочу, щоб зі мною завжди були мої рідні: мама, син, мої близькі друзі. Учителюю 30 років, з них – 22 в Луганську, рік у Бориспільському районі, останні сім років - у Кремінній, тепер фізично – у Одесі, а морально та дистанційно з кожним вихованцем Кремінського ліцею №5. Важко втрачати ту часточку тепла, яку мені завжди дарували наші діти. Тримаюся, бо зрозуміла, що найголовніше - моя родина та друзі. За це я дякую Всевишньому!
  • Ще дякую за те, що маю можливість працювати й отримувати гідну зарплатню, нашим воїнам за те, що наближають перемогу, енергетикам за те, що маємо змогу працювати та жити, лікарям, працівникам ДСНС, комунальникам, усім українцям, які тримаються в ці нелегкі часи, вірять у кращий завтрашній день, у те, що ми переможемо, і за Україною майбутнє!

  • Ганна ПАЛАМАРЮК
Слідкуйте за нашими новинами на телеграм каналі
20:40
231
Немає коментарів. Ваш буде першим!