Солістка Кремінського будинку культури Лія Назарько пише пісні і реалізовує свої мрії

Солістка Кремінського будинку культури Лія Назарько пише пісні і реалізовує свої мрії

Солістка Кремінського будинку культури Лія Назарько пише пісні і реалізовує свої мрії

Сьогодні всі українці перебувають у приблизно однаковій ситуації. До війни ми спокійно жили і будували плани, а потім все перевернулося з ніг на голову. Реальність стала іншою і її потрібно було прийняти, щоб іти далі. А тут уже кожен обирав для себе свій шлях.

До 24 лютого Лія Назарько була солісткою Кремінського будинку культури, також очолювала народний вокальний ансамбль «Ліра». Дивовижний голос молодої жінки вже встиг полонити серця тисяч кремінян, які відвідували місцеві культурні заходи.

Лія обожнювала свою роботу. Тож коли народила другого сина, довго у декретній відпустці не засиджувалася і майже одразу повернулася на сцену.

Перед війною у артистів Будинку культури якраз була «гаряча» пора – новорічні мюзикли, вистави, концерти, а попереду ще чекали заходи до Дня закоханих, свято 8 Березня та інші. Скільки планів було, скільки мрій!.. Все перекреслила війна.

(Новорічний мюзикл "Вечори на хуторі біля Кремінної", 22 січня 2022 року,

КУ "Кремінський будинок культури)

«Я ніколи не забуду той злощасний день, коли ми прокинулися від потужних вибухів, - розповідає Лія, - Мені зателефонувала тітка із Сумської області і каже: «Уявляєш, повз нас їдуть цілі колони військових!». Я запитую: «Наші?». А вона відповідає: «Ні, не наші». У той момент я не могла повірити, що все це відбувається з нами. Єдине, в чому я була впевнена (так сказала і моя бабуся), що це вже буде не 2014-ий рік»…

І справді. Війна набирала загрозливих масштабів. Тому молода жінка з чоловіком і двома дітьми 22 березня виїхали з Кремінної.

«На блокпості при виїзді з міста я плакала навзрид. Було дуже боляче, а у голові – суцільний хаос. Я думала одночасно і про дім, і про батьків, і про свою роботу, і про мої сценічні костюми, які залишилися там… Нескінченний потік думок не давав зібратися до купи. Але страх за дітей пермагав, тож сумнівів у тому, що ми робимо правильно, не було», - ділиться Лія.

І родина поїхала якомога далі від бойових дій – у село Берегове Закарпатської області, що знаходиться на самому кордоні з Угорщиною. Там вони тиждень жилі у школі разом з іншими переселенцями. А потім зателефонували родичі чоловіка і запропонували свою квартиру у Білій Церкві на Київщині. І вони переїхали.

Лія розповідає, що лише тоді їй вдалося трохи видохнути та заспокоїтися. Адже жити у школі, де поряд з тобою багато різних людей, кожен зі своєю трагічною історією та психологічною травмою, було дуже важко. Тож на новому місці адаптувалися дуже швидко.

Оговтавшись, Лія почала думати, як повернутися до роботи. Але, зі зрозумілих причин, клубні заклади не працювали.

«Тоді я помітила, що у місті є дуже багато церков, які підтримують переселенців піснями. І я вирішила спробувати себе у ролі церковного співця. Хоч це далеко не моя стихія, але ж з війною ми всі отримуємо якийсь новий досвід. Місцевий храм відчинив мені свої двері, проте ненадовго – Білу Церкву атакували ворожі дрони і масові заходи заборонили. У цей момент я твердо вирішила, що на першому місці сьогодні мають бути діти, а не робота. Неправильно залишати їх самих, коли в небі розсікають «камікадзе», - розповідає Лія.

(З родиною у Білій Церкві, 2022 рік)

Та оскільки співачці неможна втрачати своїх вокальних навичок, Лія знайшла вихід: завантажила на телефон спеціальну програму, за допомогою якої постійно щось записує, складає тексти, співає пісні. Таким чином себе стимулює і надихає.

(На відео - Лія Назарько співає пісню Люсі Кави "Незламна", 

знімав старший син молодої жінки)

«А ще мене надихають мої діти. Заради них я щодня встаю і йду далі. Також я дуже вдячна людям, які нас підтримують. Зокрема, рідним чоловіка, які надали нам своє житло і не сказали, мовляв, «пожили трохи – і досить». Ні, вони увійшли до нашої ситуації і готові допомагати стільки, скільки потрібно. Дякую Богу за те, що на нашому шляху зустрічаються такі добрі люди!», - розповідає Лія.

До речі, родина вже знайшла у Білій Церкві друзів, це також переселенці (з Харкова та з Донецької області). А ще тут Лія познайомилася з молодою українською співачкою, яка тільки розпочинає свій творчий шлях - Люсею Кавою. Недаремно ж кажуть, що творчі люди притягують один одного.

(Лія Назарько і Люся Кава)

Щодо планів на майбутнє, Лія Назарько вважає, що зараз вкрай важко щось планувати: 

«Я просто живу і дякую долі, що ми всі разом і всі здорові. А ще я потроху втілюю у життя давні мрії. Наприклад, отримала водійські права. Я вже давно мріяла навчитися керувати автомобілем. Стимулу додало і те, що я побачила, як важко далася моєму чоловіку довга дорога із Західної України. Тепер я зможу його підміняти, якщо буде така необхідність. Ще я мрію грати на гітарі – сьогодні намагаюся опанувати цей інструмент. Хочу співати і одночасно акомпанувати собі».

За період війни Лія Назарько вже написала декілька пісень про події в Україні, одну з найперших - сидячи вдома у підвалі.  Молода артистка планує записати на них кліп, щоб її музичні твори побачив світ.

«Чи поїдемо додому? Звичайно, та всьому свій час. Я залюбки повернуся у Кремінну і буду підтримувати наше місто, наших захисників піснею, душею і всім серцем. І я щодня молюся за наших мужніх та незламних хлопців, за їхніх матерів, які виховали таких справжніх чоловіків», - каже Лія Назарько. 

Яна ВЕЛИЧКО.

Слідкуйте за нашими новинами на телеграм каналі
09:45
274
Немає коментарів. Ваш буде першим!