«Ми не знали, куди їдемо і як нас зустріне Дніпро. Багато речей з дому не брали – здебільшого, дитяче харчування та підгузки. Тож приїхали фактично без нічого», - розповідає переселенка. 

Про центр допомоги ВПО під назвою «Добро на Амурі» почули від друзів, а волонтери допомогли там оселитися.

(Маленька Софія з тіткою Крістіною влітку 2022 року)

«Відверто кажучи, спочатку я була шокована. У старій будівлі, якій, мабуть, понад сто років, зовсім не було умов для проживання. Ні гарячої води, ні кухні, ні посуду, ні килимів, ні ліжок... Ми спали на піддонах і милися в тазиках. До того ж, крім нас в кімнаті жили ще 20 осіб», - пригадує Валерія.

Згодом про шелтер почали дізнаватися волонтери та благодійники. Підключилися і його мешканці, які стали дружньо допомагати в облаштуванні прихистку. Тепер тут вже набагато краще: є кухня, душова, пральні машини, пластикові вікна. 
(Вікна ставили гуртом)

Гуртожиток для внутрішньо переміщених осіб постійно забезпечують гуманітарною допомогою, а у молодої родини нарешті з’явився свій куточок – окрема кімната.

(З дядьком Сашком)

На сьогодні в шелтері проживають 250 осіб з різних регіонів країни (в тому числі, 30 кремінян). Є багато людей похилого віку і особи з інвалідністю, знайшли тут прихисток і домашні улюбленці, яких вивезли з гарячих точок.
Тут кожен займається своєю справою: хтось головний на кухні, хтось - у пральні, одні – прибирають, інші - ремонтують.

Так, наприклад, чоловік Валерії виконує будівельні роботи: ремонтує дах, підлогу, а ще техніку, яка вийшла з ладу. Дівчина ж відповідає за пральню, та й взагалі завжди відгукується на будь-яке прохання про допомогу. Недаремно до Нового року молоде подружжя отримало подяки від керівництва шелтеру за активну життєву позицію. 
(З татом Максимом)

«Особливу увагу в шелтері приділяють найменшим мешканцям. Ми повністю забезпечені дитячим одягом, засобами гігієни та харчуванням. А ще для малечі проводять безліч найрізноманітніших заходів – розважальні, навчальні, з нагоди всіляких свят. Ми танцюємо, співаємо, вчимося. Буває, що аніматори приходять до шелтеру аж тричі на день!, - розповідає Валерія. – Перший день народження донечки ми також відзначили в гуртожитку».

Також шелтер постійно відвідують медики та перукарі. 

Центр допомоги ВПО «Добро на Амурі» перетворився на велику родину, де кожен допомагає один одному. Хоча й роботи в ньому ще багато. Тож команда шелтеру завжди рада всім, хто готовий допомогти його мешканцям: фінансово, продуктами харчування, одягом тощо.

«Дякуємо всім волонтерам та благодійним організаціям, які нас підтримують. Окрема вдячність Таліні Жариковій, засновниці шелтеру - це Людина з великої літери, яка прихистила нас і робить все можливе для комфортного проживання переселенців», - каже Валерія.

Наче, звиклися і все добре. Але туга за домівкою не відпускає дівчину.

«Мені прикро, що моя дитина зростає далеко від дому… Вона робить перші кроки і вимовляє перші слова у чужих стінах. А рідні, які залишилися в Кремінній, не бачать, як вона дорослішає…

(Перші кроки маленької людини)

Тут гарно, але вдома краще. Вдома у нас було все! Ну не прикипаю я до цього міста, моє серце - у Кремінній! І ми повернемося, навіть, якщо там нічого не залишиться. Але я вірю, що все буде добре. Що прийде справжнє свято, коли ми всією ріднею зберемося вдома за одним столом і піднімемо келихи за вільну та незалежну, найсильнішу нашу Україну», - каже Валерія Ковтун. 

Яна Величко.