Марії Жадан поки що не до співу і вона вишиває, стіжок за стіжком прокладає дорогу додому…

Марії Жадан поки що не до співу і вона вишиває, стіжок за стіжком прокладає дорогу додому…

Марії Жадан поки що не до співу і вона вишиває, стіжок за стіжком прокладає дорогу додому…

Ще вчора у них кипіло-вирувало життя. Подружжя Олексія і Марії Жадан добре знають у Кремінній.

Олексія, передусім, як керівника ансамблю народної пісні «Підвільшаночка»; Марію, як музичного керівника ансамблю, а ще, як народну майстриню, вишиванки якої завжди прикрашали численні виставки ужиткового мистецтва.

(Архівне фото, Олексій Жадан у Кремінській центральній публічній бібліотеці) 

Та 10 березня ритм їхнього життя кардинально змінився. Довелося покинути Кремінну, коли почалися сильні обстріли міста.

Приїхали на Батьківщину Марії Василівни, в село Митниця, яке колись належало до Радивилівського району, а тепер до Дубенської громади Рівненської області. За декілька кілометрів від Митниці знаходиться містечко Берестечко (тільки вже Волинської області) - історичне місце.

На околицях містечка 1651 року відбулася найбільша битва часів Хмельниччини. Про це Тарас Шевченко метафорично, від імені поля битви, писав-промовляв: «Круг містечка Берестечко на чотири милі мене славні запорожці своїм трупом вкрили».

- Я тут народилася, - розповідає Марія Василівна. - Ми зараз живемо в тій хаті, де я виросла і прожила майже півжиття. І ось через 36 років повернулася до Митниці знову, повністю змінивши звичний спосіб життя.

Ціле літо ми займалися сільськими роботами: допомагали братам саджати огороди, доглядати, приберати зерно, косити, збирати яблука в саду. Займалися консервацією, варили варення, словом, заповнили на зиму погріб.

Інтернету тут немає, мало куди виїжджаємо. Яскравими спогадами літа залишилися хіба що свято Іграшки і гри та День міста, що відбулися у Рівному і куди нас любязно запросили. На цих заходах я представляла роботи – вишивки, картини, як майстер декоративно-ужиткового мистецтва. За це мені вручили диплом. Було багато колективів, майстрів з Кремінщини і Луганщини. Дуже радісно було побачити земляків, яких розкидало по всій Україні.

Спілкуємося з учасниками «Підвільшаночки», які виїхали на підконтрольну Україні територію:

Катею Шаляпіною, Ніною Фроловою, Танею Кравченко, про яку ви недавно розповідалиі яка працює наразі реабілітологом у Рахові на Закарпатті.

Ще я проходила курси по своїй роботі вихователя.

Ось так живемо. З односельцями не дуже виходить спілкуватися. Тут люди зовсім іншого складу життя, вони не бачили війни, не відчули на собі тих жахіть, що ми. І їм здається, що ми сюди приїхали погостювати та щось надовго засиділися в гостях.

-Тут люди інші…Але ж ви виросли в цьому селі і тепер ніби відмежовуєте себе від них?

- Своїм домом людина вважає ту місцевість, де вона прижилася, де пройшло трудове життя, де виросли діти.

У Митниці – моє минуле, спогади. А більше мого тут немає нічого. А Кремінна – моє сьогодення, там моя душа, моє серце, мій дім, мої сусіди, колеги, друзі, все нажите і прожите.

- А як сталося, що ви потрапили в Кремінну?

- Приїхала до санаторію «Озерний», якраз після Чорнобильської трагедії. На той час я вже була вдовою з двома дітьми. Там познайомилася зі своїм теперішнім чоловіком і залишилася надовго. З Олексієм Костянтиновичем підняли на ноги моїх дітей, виростили спільного сина.

(«Підвільшаночка», 2016 р.)

(«Підвільшаночка», 2017 р.)

(«Підвільшаночка», 2018 р.)

(«Підвільшаночка», 2019 р.)

(«Підвільшаночка», 2020 р.)

(«Підвільшаночка», 2021 р.)

(«Підвільшаночка», 2022 р.)

Тож думками і серцем ми у Кремінній. Як там наш дім, на вулиці Тополиній Підвільхами? Як мої вишиванки, картини, і де наші колеги, друзі, коли зустрінемося з ними?

- За піснею не сумуєте?

- Сумуємою. Можна було б і тут організувати ансамбль, але зараз, на жаль, не до співу, часті тривоги і на Рівненщині. Пісня буде, коли закінчаться всі ці нещастя в країні…

А поки що Марія Василівна знаходить розраду у вишивці. Стіжок за стіжком прокладає дорогу додому…

Ганна Паламарюк. 

Слідкуйте за нашими новинами на телеграм каналі
12:30
628
Немає коментарів. Ваш буде першим!