Маргарита Вільховченко: «Краса Черкащини вражає. Але ніщо не зрівняється з красою рідного дому!»
Маргарита Віталіївна Вільховченко, завідуюча Кремінською бібліотекою №2, виїхала з Кремінної 4 квітня.
Прямували з чоловіком Анатолієм Петровичем на його батьківщину, в село Кути, що поблизу Умані. Та саме в Умані довелося надовго зупинитися, бо потрапила Маргарита Віталіївна в лікарню з інфарктом.
Початок війни кожен переніс по своєму…
У розпал літа вони прибули до родового гнізда, яке заросло деревавами і чагарниками, високими травами і дикорослими квітами, але жило і дихало. Бо чекало їх довгі роки.
Раніше часто приїздили сюди, але зупинялися у родичів, у дядьків, де все було обжито. Тепер – уже ні родичів, ні дядьків.
Сторожили вимерли, а молодь сюди не приїздить. Хати своїми старими глазницями-вікнами вдивляються в далечінь, виглядають нащадків, та вони не поспішають у покинуте село, де немає ані газу, ані водопроводу.
Першим ділом вони розчистили старий колодязь і тепер користуються джерельною водою.
Наразі в печі грайливо потріскують дрова, створюючи тепло і затишок в оселі. Тут мир і спокій. Одне засмучує: за цілий день чи навіть тиждень, буває, не побачиш живих людей.
Зате є гідропарк, де господарюють фазани, поважно ходять гуси. А навкруг - болота. Подружжя живе у неосяжному просторі дитинно-чистої природи…
Поряд примостилося село Буки, з казковими водоспадами, каменоломнями. Тут люблять режисери знімати фільми.
(Маленька Швейцарія - Буки, Черкаська область).
Анатолій Петрович ніби повернувся в дитинство. Порядкує в рідній хаті, де народився і виріс. То дах ремонтує, то щось підмазує-підфарбовує. Наче думає, що коли «оживе» хата, все повернеться і буде, як раніше. На жаль, прожиті роки не повернеш.
Маргарита Віталіївна працює онлайн у своїй бібліотеці, спілкується з колегами, підтримує зв’язок з ансамблем «Підвільшаночка», з яким разом провели скільки цікавих зустрічей і вечорів відпочинку у стінах бібліотеки..
Керівник «Підвільшаночки» Олексій Костянтинович Жадан з дружиною і музичним керівником Марією Жадан, до речі, живуть поблизу Рівного. Коли проводили наше традиційне свято іграшки та гри в Рівному, вони взяли участь у цьому заході.
- Як хочеться скоріше повернутися додому!- говорить Маргарита Віталіївна. – І знову жити своїм життям, а не перебувати в тягучому очікуванні. Хай і серед такої красивої природи, як у Кутах. Але ми звикли до своєї краси. Вона нас кличе і не дає заснути ночами.
Звичайно ж, ми повернемося. Неодмінно.
Ганна Паламарюк.