Тільки зібрали нинішній врожай – засівають ниву під майбутній. Трішки відпочили взимку, і, щойно перегорнули календар Різдвяних свят, – уже живуть думками про веснування, яке на осонні стукає важкими краплями талого снігу з дахів.

Так було завше. Та нинішню весну, схоже, багато хто на Луганщині поставить на паузу.

Саме про це ми продовжили розмову з Олесею Ізуїтою, розпочату у попередньому матеріалі, де мова йшла про те, що, переїхавши з сім’єю до Києва, вона планує відновити аніматорську діяльність, якою займалася у Кремінній та ще й розширити її, створивши дитячий Центр талантів та курси раннього розвитку.

Це її справа, її хоббі, її життя – творити видовища. А ось у чоловіка Святослава Коваленка – інше кредо: дати людям хліб (він голова фермерського господарства «Тетяна ЛТД»). І ось з цим сьогодні велика проблема у Кремінській громаді і в його господарстві, зокрема. Адже більшість полів ФГ знаходяться на території села Макіївки, яке вщент розбите, а поля вкриті мінами, уламками зброї і техніки.

Щоб виїхати в поля, треба їх спершу розмінувати. І скільки потрібно для цього часу – ніхто не знає. Особливо, з огляду на те, що машин для розмінування практично немає. Одна така зараз працює в Харківській області. Але ж від Кремінної до Харкова – сотні кілометрів і обабіч траси - суцільні поля і поля, де саме зараз точаться криваві бої.

Олеся Ізуїта розмірковує:

- Отож розмінування орної землі – це першочергове завдання. Причому, не тільки для Кремінської, а й для Сватівської громад. І робити це треба швидко. Саме для прискоренн процесу наші фермери планують створити громадську організацію – об’єднання фермерів Луганської області. Можливо саме громадській організації вдасться знайти кошти у міжнародних донорів, щоб придбати техніку для розмінування. Дуже важливо, щоб і влада на місцях вже шукала, з ким співпрацювати в цьому напрямку. Скажімо, у Міжнародної організації «Датська рада у справах біженців» є велика програма з розмінування. Вони з 2014 року працюють по цій темі.

І нашій громаді треба бити у дзвони, аби не згаяти час. Адже, щоб підняти на ноги наш регіон, треба, передусім, відновити діяльність фермерів. Бо тільки вони зможуть швидко наповнити бюджет міста. Тому, і громада, і ЗМІ повинні активно працювати над тим, щоб допомогти, в першу чергу, запрацювати фермерам. Знову потрібні кредити на зерно, добрива, пальне, техніку. Бо багатьом фермерам і в поле ні з чим виходити: трактори, машини або викрали, або розбили.

Вони мріють про дім, про землю, про поля. Та повертатися в Кремінну поки що не можна. Потрібно розмінувати не тільки дороги й поля, а навіть житло, подвір’я. В кожен дім повинні спершу зайти сапери.

Однак, у дім наших батьків уже не зайдеш: він згорів ще на початку березня. А наш будинок без даху: в нього теж «прилетіло» у березні.

Якщо будинки розбили і спалили, якщо з міста  викрали обладнання, техніку, майно зі шкіл, медичних, спортивних, культурних закладів, то поля, на щастя, вже ніхто не вивезе. І навесні земля попросить зерна, щоб прорости, заколоситися, обдарувати врожаєм і дати старт новому життю…