Поетичний голос Луганщини - Ганна Гайворонська - переїхала в Тернопільську область і продовжує писати вірші

Поетичний голос Луганщини - Ганна Гайворонська - переїхала в Тернопільську область і продовжує писати вірші

Поетичний голос Луганщини - Ганна Гайворонська - переїхала в Тернопільську область і продовжує писати вірші

У Кремінній вже палала війна, а вона писала вірші; вже здригалася земля від мін і ракет, а вона писала вірші. І чекала, що сила її слова, магія любові і краси, які вона посилає у космос, зупинить ці жахіття. Вона в це вірила. Та коли смертоносні осколки вже посипалися на її балконі, довелося покинути місто.

Куди їхати – сумніву не було. Бо давно товаришує з подружжям з Тернополя, пані Марією і паном Степаном. Знайома з ними ще відтоді, коли збирала кошти для заснування греко-католицької церкви у Кремінній. Їй допомагав у цьому священник - брат пані Марії. А коли він загинув, то її церковними справами стало опікуватися ось це подружжя: дарували для церкви рушники, робили інші пожертви.

Вже декілька років церква Різдва Пресвятої Богородиці служить прихожанам Кремінної. А її духовна натхненниця пані Ганна не перестає дякувати своїм помічникам.

У мирні дні неодноразово приїздила до пані Марії і пана Степана у гості. Тепер же привела до них біда, яка спіткала Україну і найбільше – нашу Луганщину.

Член Cпілки письменників України, голова Cпілки письменників Луганщини, громадський діяч Ганна Гайворонська, оселившись у Тернополі, продовжила активно працювати над новою збіркою поезій та на громадському поприщі. Вона постійно виступає перед людьми, тернопіляни часто її запрошують на зустрічі, бере участь в літературних засіданнях місцевих письменників і поетів, з нею роблять передачі на радіо, телебаченні. Є вже два фільми, які розповідають про талановиту поетесу Ганну Гайворонську, в особі якої у Тернополі почули справжній поетичний голос Луганщини.

А часом вона займається і куди приземленішими речами. Так, разом з жінками Тернополя ліпила вареники, які потім відправляли на фронт. А між цим заняттям читала учасницям процесу вірші. Тож виходили такі собі «ліричні» вареники, які нашим солдатам додавали патріотичної сили.

Нещодавно взяла участь у святкуванні Дня народження міста Кремінної, яке проходило у Рівному. Для кремінян, які з’їхалися на урочистості з різних міст України, звучала її знайома і дорога поезія про рідне місто, про його красу, про тугу за рідним домом.

Сьогодні Ганна Гайворонська гостює у донечки Богдани, в Бучі. 22 серпня поетеса відзначатиме ювілей, і хоче саме в Бучі зробити творчий вечір з цієї нагоди. Тож займається підготовкою і до майбутнього заходу, і готує до друку книгу нових поезій. 

ГАННА ГАЙВОРОНСЬКА


МОЄМУ РІДНОМУ КОТИКУ, УМЧИКУ

Перший раз за війну я заплакала

За своїм неймовірним котом.

Між воєнними,злими атаками

Був надійним ти захисником.

Я тебе пригортала, муркотику,

До своїх наболілих грудей.

Був найліпшим моїм наркотиком

І дививсь,мов закоханий Грей.

Чи живий ти, старенький друже?

Стережеш рідний дім й Кремінну.

Я люблю тебе дуже- дуже

І ненавиджу цю війну.

Наді мною хмаринки пухнасті 

І грайливі,такі,як і ти.

Я тепер тільки взнала,що щастя-

Мирне небо й пухнасті коти.

Дочекаємось перемоги.

Ми ж родина одна- я і ти.

В доні інша тепер дорога

,Інші в неї тепер Коти.

Ти очиськами світиш синьо,

Наймудріший у світі кіт.

Я заплакала вперше нині

За розстріляний " Градами" світ.

12 травня 2022 року.

Тернопіль


ЛІЧОЗОРИКИ

Я на вулиці, ніби в хаточці,

без дверей і без огорож.

Проживаю у сквері,на лавочці,

наче справжній сучасний бомж.

Лічозорами звуться безхатченки,

бо за стелю їм небо в зірках.

Перевозять нажите тачками,

котять день свій голодний в дірках.

А моє все нажите- в заплічнику,

що за подушку служить вночі.

Мої зорі не всі ще поліченіі 

мій скарб- від квартири ключі.

Вони дзенькають у кишеніі 

той дзвін зігріває теплом.

Там,удома, ліси черлені.

Сонце праведне за вікном.

Чорні діри залижуть тумани

і ми вирвемо з серця війну.

І нарешті той день настане-

я ключами свій дім відімкну.

І світитимуть в спальню ліхтарики,

я у ліжку притисну кота.

Ми не біженці. Ми - лічозорики.

З нами Бог і Вкраїна свята.

24 червня 2022 рік.м.Буча.


Підготувала - Ганна ПАЛАМАРЮК

Слідкуйте за нашими новинами на телеграм каналі
17:35
181
Немає коментарів. Ваш буде першим!