Мешканців Кремінної розкидало світом, проте «Кремінщина» допомагає їм триматися купи

Мешканців Кремінної розкидало світом, проте «Кремінщина» допомагає їм триматися купи

Мешканців Кремінної розкидало світом, проте «Кремінщина» допомагає їм триматися купи

«Редакторський  портал» попросив газету «Кремінщина» розповісти, як тепер живе і чим займається редакція.

«Редакторський Портал» та УАМБ не тільки допомагають редакціям в часи війни. Вони також діляться історіями, які розповідають редактори – як сьогодні працюють редакції, як допомагають мешканцям, де беруть гроші, з чим ідуть вперед. 


До війни «Кремінщина» розповсюджувалася на території Кремінської територіальної громади. Ми видавали 8 ч/б сторінок форматом А3, мали середній тираж 2000 екземплярів. Окрім газети, наповнювали інформацією одноіменні сайт і сторінку у Фейсбук, охоплення складало 1000 осіб. В редакції працювали 5 осіб (я, бухгалтер, журналіст, оператор комп’ютерної верстки і коректор). З 24 лютого всі робітники фактично втратили роботу, бо випуск газети припинився. Останній номер (від 26 лютого 2022 року) ми встигли підготувати і віддрукувати, але пачки газет (майже півтори тисячі екземплярів) так і залишилися у Харкові. Доставити їх до Кремінної не було можливості через постійні обстріли і перебиту дорогу. Наше поштове відділення також згодом перестало працювати через бойові дії.

Тож шанси на відновлення виходу «Кремінщини» звелися до нуля. На жаль, така ситуація зберігається і по сьогодні. Це найдовша «пауза» за всю історію існування нашої газети, якій у грудні має виповнитися 79 років.

Я з родиною залишила місто ще на початку березня, коли Кремінну почали потужно обстрілювати. З маленькою дитиною важко і небезпечно жити у підвалі, до того ж, перші «прильоти» відразу негативно вплинули на психологічний стан моєї доньки. Отже ми, без вагань, виїхали у більш безпечне місце. Спочатку це був Львів, пізніше переїхали ближче до дому, у Дніпро. Співробітники редакції також розбіглися хто куди, та з Кремінної не всі змогли виїхати.

Будівля редакції ледве витримала обстріли, бо споруда дуже давня. Вибуховою хвилею та уламками вибило вікна. Пошкоджено стіни.


А з 18 квітня Кремінна знаходиться в окупації. Офіційні джерела повідомляли, що на той момент у місті залишалося близько 3,5 тисяч мешканців. Тривалий час люди перебувають без мобільного зв’язку, газу, води і світла. Їжу готують на вогнищі. Креміняни, яким вдавалося додзвонитися до своїх родичів, у соцмережах писали, що зараз у місті частково відновили електропостачання. Є руйнування і «вскриті» будівлі.

Хоч доходу немає, «Кремінщина» працює

Ми втратили всі джерела доходу. Але сайт «Кремінщина» продовжив працювати. Я наповнюю його самотужки. Доки у Кремінній були світло і зв’язок, активно співпрацювала з Кремінською міською радою, інформуючи населення по всіх актуальних питаннях: графіки роботи продовольчих магазинів і які продукти є в наявності, те саме про аптеки та пошту, регулярно нагадували телефони екстрених служб, розповідали про діяльність пунктів видачі гуманітарної допомоги тощо.


Обстріли посилювалися. Я писала про героїзм наших рятівників, важку роботу електриків і відповідальність комунальників, висвітлювала важливу діяльність місцевих волонтерів і гуманітарних штабів. Потім, коли ситуація загострилася, влада проводила евакуацію людей, а я робила репости їхніх записів.

Грошей, які були на рахунку, вистачило б на місяць існування газети. Про заробітну плату мова не йшла. А завдяки ГС «УАМБ», які надали нам донорську підтримку від Gazeta Vyborcha та Agora, у квітні ми змогли частково виплатити зарплату людям та хоч якось підтримати їх у скрутні часи. Маємо намір провести виплати й у травні (або залишити кошти на відновлення газети). А далі будемо шукати нові можливості для заробітку. Які саме – поки що не знаю.

Людям потрібні інформація та допомога, і «Кремінщина» працює для них

Наш сайт і сторінка у Фейсбуці досі працюють. Оскільки зв’язку у Кремінній немає, про ситуацію у місті дізнаємося з офіційних джерел інформації. Роблю репости. Всі інші новини поки що орієнтовані на кремінян, які виїхали з міста. Публікую там корисну інформацію для внутрішньо переміщених осіб (види соціальних допомог, важливі контакти, діючі програми підтримки), іноді даю психологічні поради людям, нагадую правила безпеки під час війни тощо.

Переїхавши у місто Дніпро, я звернулася за інформаційною підтримкою до колеги, голови ГО «Медіапростір Україна» Тетяни Вергун. На той момент вона вже організувала у місті допомогу землякам з Сєвєродонецька та сусідніх міст. Пані Тетяна запропонувала мені долучитися до волонтерства, і я погодилася. Вона згуртувала навколо себе таких же внутрішньо переміщених осіб, і в рамках проєкту «Термінова допомога» їй вдалося забезпечити найбільш необхідним (ліками, продуктами харчування, гігієнічними засобами, постільною білизною, рушниками тощо) десятки родин, які були вимушені приїхати у Дніпро подалі від бойових дій. Це переселенці з Сєвєродонецька, Лисичанська, Рубіжного, Кремінної, Мар’їнки, Авдіївки, Слов’янська, Маріуполя, Ізюмського району. Ми робили це за підтримки громадської організації «Східноєвропейська гуманітарна місія».

Потім Кремінська міська рада, переїхавши у Рівне, реалізувала гарну ідею: призначила регіональних координаторів Кремінної і закріпила за ними телеграм-канали. Головна мета – допомагати кремінянам, яких війна розкидала по всій країні та навіть за її межі. Оскільки я знаходжуся у Дніпрі і тут розмістилася основна маса кремінян, я запропонувала свою допомогу. Тепер ще й веду телеграм-канал «Креміняни Дніпра», де викладаю корисну для земляків інформацію: які виплати передбачені для ВПО, де у Дніпрі отримати допомогу (контакти, адреси, анкети і посилання), які існують державні і міжнародні програми підтримки ВПО тощо. На наш канал сьогодні підписано понад 270 людей.

По Дніпру працюють декілька координаторів, долучаються всі небайдужі люди. 

Після перемоги все відновимо

Наша головна потреба сьогодні – доходи. Для початку – щоб платити нашим співробітникам, щоб вони мали на що купити їжу. Далі, коли війна закінчиться, дуже б хотілося відновити друковану версію газети, це найголовніше. Ми не маємо права втратити «Кремінщину».

Іще давно хочеться удосконалити контент сайту, додати до текстових новин ще й відеоролики (в тому числі, й рекламні). Тоді сайт буде цікавішим і зможе приносити дохід. Для цього нам потрібен фахівець і кошти на його утримання, самотужки я все це не потягну.

Детальніше наперед плани важко будувати. Поки що буду підтримувати сайт, і надалі займатися волонтерством (будь де, аби допомогти людям), чекати перемоги і повернення додому.

АВТОР: Величко Яна, директорка ПП «Редакція регіональної громадсько-політичної газети «Кремінщина», м.Кремінна, Луганська обл.

Посилання на статтю: http://redactor.in.ua/2022/05/09/meshkancziv-kremi...

Слідкуйте за нашими новинами на телеграм каналі
12:30
558
Немає коментарів. Ваш буде першим!