Вже багато років колектив Кремінського музею співпрацює з Людмилою Гаврилівною. Разом з нею було проведено багато екскурсій, уроків історії, зустрічей поколінь, на яких вона розповідає учнівській та студентській молоді про своє життя, життя своїх близьких та рідних людей, про те, що їй довелося пережити під час окупації. Її розповіді завжди супроводжуються віршами, які вона з задоволенням декламує.

Ця жінка – жива пам’ять. Її численні розповіді ввійшли до книги Володимира Череваня про історію нашого краю.

Народилася Людмила Гаврилівна 3 травня 1931року в великій родині. Багато дітей померли, а восьмеро залишилося. Люсю, в дворічному віці, мама віддала на виховання своїй сестрі, у якої не було дітей. Тітка працювала вчителькою і тому маленька Люда в 3 роки уже вміла читати.

У 1941 році Людмила Гаврилівна закінчила 2-й клас і була нагороджена похвальною грамотою. 3 травня їй виповнилося 10 років, а 22 червня 1941 року почалася війна.

10 липня 1942 року в Кремінну увійшли німецькі війська і життя перетворилося на суцільне пекло.У10-річному віці, у неї розпочалося доросле життя. Їй довелося побачити дитячими оченятами кров, смерть та всі жахи війни. Дівчинка завзято працювала у госпіталі, де прибирала, прала, кип’ятила бинти та шприци, виносила важкі відра з кров’ю, годувала тяжко поранених солдат, писала листи за них, розважала поранених віршами та танцями. За це поранені називали її ласкаво«санітарочка Люся».

Користуючись нагодою, хочеться сказати Людмилі Гаврилівні слова вдячності за її активну життєву позицію, за її оптимізм та закоханість у життя. Колектив КУ «Кремінський краєзнавчий музей» вітає Людмилу Гаврилівну з ювілеєм та з наступаючим Днем Перемоги! Низький уклін Вам і вічна вдячність за подвиги. Спасибі за мир і життя. Бажаємо Вам здоров'я і бадьорості душі. Нехай онуки і правнуки з захопленням слухають Ваші розповіді про великі події. Нехай кожен день життя дарує Вам домашній затишок, любов і турботу рідних, повагу людей і радість серця!