Та вже через три дні після виписки з лікарні доньці стало зле. Приїхали знову в лікарню, де поставили діагноз: спайкові утворення. Тепер уже зробили полосну операцію, усунули спайки, перевели в реанімацію. Після цього - у відділення. А дитині все гірше: набрякають ноги, розвивається пневмонія. Через 4 дні – зовсім погано, нирки відмовляють працювати. Пропонують робити третю операцію. Ми вже не погоджуємося, вимагаємо направити нас в іншу лікарню. А нам відповідають, що найближча, Харківська, за акредитацією – така ж сама лікарня, а далі її везти не можна, бо не транспортабельна.

Як виявилося, лікарі тричі зробили помилку і допустили перитоніт. В результаті, простий апендицит розтягнувся майже на два місяці лікування, з 25 травня по 18 липня ми провели в лікарні. Донька перенесла 4 наркози, прийняла кучу антибіотиків, схудла і отримала психологічну травму. До цих пір дитина не може прийти в норму, боїться сама засинати. Ось так закінчився для неї 11 клас навчання. ЗНО, звісно, не здавала, бо просто не має сил. Ще й зараз щонеділі продовжуємо їздити на огляд.

Все це – реформа медицини в дії. Дитяча обласна лікарня, як ми переконалися на гіркому досвіді, це не авторитетний заклад, а "шарашкина контора". Немає порядку, дисципліни. Треба зробити комп’ютерну томографію – лаборант у відпустці; того немає в потрібний момент; той – не на місці. А все пов’язано з фінансуванням: зарплата у медсестер, рядових лікарів - мінімальна, а звідси і відповідальності – ніякої. Ну і що, що це твоя дитина і ти її не на ринку купив? Що вона тобі найдорожча? По тому, як ставиться держава до дітей, зовсім не видно, що в країні занепокоєні здоровим поколінням. Бо чим більше хворих – тим більше фінансування. Від завідуючого відділенням до рядового лікаря всі переймаються фінансуванням, а отже тим, щоб були хворі, а не здорові люди.ֹ

Нам обійшлося лікування дитини більш ніж у тисячу доларів. Щодня нам подавали перелік ліків і систем на 2-3 тисячі гривень. Ось так «ходять гроші за пацієнтом»! І якби не допомога небайдужих людей – не знаю, як би ми впоралися з цією бідою. Тому я від щирого серця дякую рідним, колегам, друзям за фінансову підтримку. Особливу материнську вдячність висловлюю Благодійному фонду «Володимир Струк» і безпосередньо його засновнику Володимиру Олексійовичу Струку. Дізнавшись про нашу біду, Володимир Олексійович відразу перерахував кошти, які в той момент були особливо нам потрібні.

У найтяжчі моменти життя ми сподіваємося тільки на Бога. І він нам посилає ось таких благодійників. І немає вищої нагороди за благі діяння, ніж вдячне серце матері, якій допомогли врятувати життя дитини.

Юлія Крицька, мама, завуч з виховної роботи Кремінської ЗОШ №2.