Історія сили: Кремінська харчосмакова фабрика у часи війни

Історія сили: Кремінська харчосмакова фабрика у часи війни

Історія сили: Кремінська харчосмакова фабрика у часи війни

Тетяна Борисівна Несчетна у Кремінній очолювала ТОВ «Кремінська харчосмакова фабрика». Підприємство було відоме не тільки в нашому місті та області, а й далеко за межами. І це — завдяки пряникам, такого смаку, яких не було в жодної іншої марки. 

З пряничної лінії фабрики виходило близько 20 найменувань виробів, по 50 тонн у місяць, що покривало потреби всієї Луганської, частину - Харківської та Донецької областей. Продукція користувалася великим попитом, бо все робили з натуральних продуктів, ніякої хімії.

Тут випікали і хлібобулочні вироби, зокрема для наших шкіл-інтернатів і міських магазинів.

Коли почалася війна, було вже не до пряників. Підприємство перейшло на випікання хліба для населення, бо в магазини вже не завозилися ні продукти, ні хліб. 

Тож рятувала ситуацію тільки Тетяна Несчетна, яка вранці, під обстріли і вибухи, привозила у пекарню працівниць, а ввечері відвозила їх додому. Впродовж дня свіжий хліб поставляли в різні райони міста, до міськради, де роздавали його безкоштовно.

(Полиці магазину "Сім'я", Кремінна, березень 2022 року).

Та ось на пекарні закінчилося борошно. Фабрика мала свій млин та не було зерна. Ні борошна, ні зерна не було у всьому місті. Довелося їхати в сусідній Лиман, у міськраді надали машину. З ризиком для життя, коли навкруги гуділо, ревло і розривалося, директор привезла більше тонни борошна. Ситуацію з хлібом було врятовано. Більше того, готувалися навіть до Паски, заготовляли сировину для святкової продукції.

Але свята не дочекалися.

- 4 березня вдалося чудом перевезти з Сіверськодонецька у Кремінну доньку Оксану з онуком, їхній будинок було вщент розбито. 8 березня був такий обстріл, що над містом стояла суцільна заграва. З кожним днем ставало все гірше і гірше. Невістка з п’ятирічним онуком уже не виходили з погреба, на полицях і спали.

  • Страх за рідних змусив зважитися на болюче рішення: виїжджати. А це означало залишити людей без хліба; покинути на поталу підприємство з дорогим обладнанням, з облаштованими цехами, в які вкладено і кошти, і здоров’я, і життя.
  • Вночі, 30 березня, випекли останню партію хліба, завезли ще гарячим у міськраду і попередили, що виїжджаємо.
  • …Всією родиною прибули в Лубни Полтавської області, де нас прийняв Роман, однокурсник сина Андрія по Харківській фармацевтичній академії.
  • Деякий час пожили в нього, поки знайшли однокімнатну квартиру і всі шестеро перебралися туди.
  • Згодом син з сім’єю винайняли іншу квартиру. Ми, з донькою і онуком, залишилися втрьох. Думали, що це все не надовго і скоро повернемося додому.
  • 10 квітня ще з’їздили в Кремінну, щоб дещо забрати. Але там так бомбило, що ми нічого не захотіли вантажити, переночували в підвалі на фабриці і виїхали.
  • У швидке повернення додому вже не дуже вірилося. Тому треба було поліпшувати умови проживання. Тож у липні знайшли трикімнатну квартиру і переїхали туди.

(Червень - 2023)

Початок. Закічення читайте за посиланням.

Слідкуйте за нашими новинами на телеграм каналі
13:45
234
Немає коментарів. Ваш буде першим!