- Говорячи про житло для ВПО, я бачу, що головна проблема якраз полягає в нашому статусі ВПО, який не відповідає реаліям цього часу. По суті, ми бомжі, особи без певного місця проживання. Особисто я в цьому статусі перебуваю з 2014 року. За 10 років статус ВПО, який я маю, нічого мені не дав. Держава маніпулює тим, що ми швидко повернемося додому, все відбудуємо, а зараз нам порібне тимчасове житло. Раз ти внутрішньо переміщена особа ти маєш право тільки на тимчасове житло. На цьому й будується вся політика стосовно нас.

А в Німеччині, наприклад, де я гостював у брата, такі особи мають статус біженців. І пенсіонери, особи з інвалідністю повністю знаходяться на соціальному забезпеченні, тобто за житло платить держава (біженці оплачують тільки електроененргію). На проживання виплачується 500-600 євро у місяць на кожну людину. Ці умови розповсюджуються на всіх біженців - українець ти чи араб. А не так як у нас: 2 тисячі дали, потім забрали.

Гуманітарна допомогу теж видають всім однаково.

Не випадково кажуть, що Німеччина - найкраща країна в соціальному плані.

Ми ВПО, переміщені особи, але ж ми позбавилися не тільки територій, але й свого нажитого майна, свого житла. І ніхто про це не говорить, ми тільки перемістилися в інше місце і все. А що з голими руками і без штанів - то таке. Та переміститися можна, коли сталася пожежа чи повінь. Проблема вирішиться і ти повернешся. Але коли війна, ми не переміщалися, ми втікали, ми бігли від війни, залишивши все на тій території.

Зараз дивуються, що люди повертаються на окуповані території. Так це ж природньо, ніхто не хоче відчувати себе бомжем. Люди вимушені повертатися, бо держава нічого не робить, щоб ВПО залишалися на українській території.

Чому депутати до цих пір не задумалися над цим питанням і не переглянули зміст статусу ВПО? Повторюю, я 10 років у цьому статусі, в мене вже дитина стала дорослою за цей час, а я так і не одержав ніякої компенсації за втрачене.

Дуже слушна думка. Про це ж саме говорить і представниця Уповноваженого Верховної Ради України із захисту прав осіб, які постраждали внаслідок війни Ольга Алтуніна:

«Повернення українців на ТОТ — це складна гуманітарна проблема, яка може мати серйозні наслідки для держави. Для її вирішення необхідні комплексні заходи, спрямовані на захист прав людини, забезпечення безпеки та створення умов для інтеграції ВПО на новому місці проживання. Люди мають відчувати себе соціально захищеними, а задля цього необхідно розробити ефективні механізми в межах реформи житлової політики, щоб розвʼязати одне з найголовніших для ВПО питань — питання житла, а також національну програму підтримки ВПО у всіх сферах із передбаченням видатків на ці цілі».

А уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець зазначає:

«Насамперед держава повинна відверто спілкуватися із ВПО. Люди мають відчувати себе соціально захищеними. Також необхідно розробити ефективні механізми в межах реформи житлової політики та вирішити одні з найголовніших для ВПО питань — питання житла, а також соціальної підтримки». 

«При реалізації державної політики щодо внутрішнього переміщення Уряд не може ставити в пріоритет відсутність достатніх фінансових ресурсів, оскільки відповідно до Конституції України, саме людина визнається в Україні найвищою цінністю».

«Держава повинна дбати про своїх громадян, забезпечуючи їхнє право на соціальний захист. Тому, на мою думку, державна допомога на проживання ВПО має виплачуватися всім ВПО до закінчення воєнного стану», - наголосив Лубінець.

Отже, розуміння проблем ВПО і, зокрема, стосовно житла, є. Сподіваємося, що за розумінням прийде і їх вирішення.

Ганна ПАЛАМАРЮК.