Комусь пощастило і люди отримали пристойне житло у містечках, які будує американський меценат Хансен; хтось перебуває у тимчасовому житлі з непоганими умовами; багато живуть у шелтерах, гуртожитках, винаймають помешкання за високими цінами. Але в цілому проблема житла для ВПО залишається відкритою і не вирішується на державному рівні.

Сьогодні про це говоримо з колишнім начальником Красноріченської селищної військової адміністрації Павлом Григоровичем Божком. Чому колишнім?

Павло Божко:

- Єдина громада, яка немає програми для ВПО по наданню тимчасового житла, Красноріченська. У нашій громаді вже практично немає сіл, бо вщент зруйновані Греківка, Макеївка, Невське. Людям нікуди повертатися. Тож їм не потрібний тимчасовий прихисток, потрібне постійне житло. Я доводив це до відома керівництва Луганської області і вимагав вирішення даного питання. Але розуміння не знайшов. Тому, коли мені виповнилося 60 років, я просто пішов на пенсію. Знаходитися в кріслі голови громади і не знати, що сказати людям, як їм зарадити і допомогти, я не міг і не хотів.

Тим паче, що саме в селян великі проблеми з нерухомістю. Бо вони не оформляли документи на житло у БТІ, адже вартість цієї процедури часто перевищувала вартість самого житла. Тому люди купували хати, поселялися і жили. Як тепер вирішувати проблему втраченого житла?

«Це їхні проблеми», - кажуть у кабінетах. А куди вони прийдуть з цими проблемами?

А з перейменуванням вулиць, населених пунктів, якими зараз активно займаються, що буде? Перш ніж людям подавати документи, треба переоформити їх на нові адреси. Яким чином? Ніхто не знає. Поки йде війна - все у підвішеному стані. А закінчаться бойові дії, що буде?..

Ось у мене з 2014 року залишилося житло в Донецькій області, з 2022 року - будинок у Кремінній Луганської області. І все це втрачено. І яким чином я отримаю відшкодування за своє майно, коли практично і області втрачено?

Так, вирішення питання житла для ВПО покладено на місцеві органи влади. Але ж у цьому, передусім, повинна бути зацікавлена держава. Будь-яка громада, де є вимушено переміщені особи, сприяла б вирішенню житлових питань. Але де взяти кошти? За свої вони нам не будуватимуть житло. Якщо ж держава надасть кошти - то з радістю це робитимуть. Бо місцевій владі вигідно, щоб розширялися громади, розвивалися села.

Я нещодавно гостював у брата в Німеччині, який перебуває там з 2022 року. Подивився, як живуть переселенці і був дуже вражений, в приємному сенсі. Яка ж глибока різниця між переселенцями у них і у нас! Ми на такому низькому рівні, так від них відстаємо! Там ВПО всім забезпечені, якісно харчуються, живуть у комфортних умовах, в будинках, квартирах - не в гуртожитках і шелтерах.

Коли у Кремінській адміністрації ми тільки проводили заходи по доступності, безбар’єрності маломобільних громадян, будували пандуси, доріжки, то там я побачив, що все це давно працює. Все зроблено для зручного проживання всіх верств населення. У містечку на 12 тисяч жителів є три будинки для самотніх людей. Людина там не викинута на вулицю, про неї дбає держава. Отож, в українців, які пожили декілька років за кордоном, буде багато питань до влади. А взвгалі-то, найбільший страх, який переживають наші співвітчизники, це повернення в Україну. На превеликий жаль, це так!

Який вихід з житлом? Мобільні містечка - це майбутнє. І американець Лойд Хансен, який будує житло в Тарасівці, Колонщині, продемонстрував на прикладі, як це треба робити. Житло повинно бути не тимчасовим, як зараз. Людям потрібно повертати їх втрачене. Вагончик - це не вирішення питання. Але ж Хансен - це не каса взаємодопомоги, він не закриє усі наші проблеми. Цим повинна займатися держава. 
Народні депутати Максим Ткаченко, Сергій Вельможний та Олександр Сухов висловилися щодо використання бюджетних коштів, доєднавшись до поправок бюджету України на наступний рік. Вони запропонували зменшити витрати на адміністрації, чиї території знаходяться в тимчасовій окупації, та спрямувати заощаджені ресурси на розв'язання житлових питань для внутрішньо переміщених осіб, а також повернути компенсаційні виплати для ВПО у розмірі 2-3 тисячі гривень.

Сергій Вельможний також виступив проти того, щоб витрачати гроші на дороги Луганщини, яких в бюджеті на наступний рік закладено 200 мільйонів гривень: «Треба житло для людей будувати, а не дороги», - сказав депутат.

Отож, все більше людей на різних рівнях розуміють, що так далі не може продовжуватися. Тож є надія, що в питаннях житла для ВПО нарешті скресне крига.

Ганна ПАЛАМАРЮК.