- Думаю, що нашій сім’ї віддали перевагу на поселення завдяки моїй тренерській діяльності. Адже впродовж багатьох років займаюся з дітьми настільним тенісом. До того ж дружина, Людмила Григорівна - викладач математики. Син Данило - учень 11 класу Кремінського ліцею №5.

До речі, комісія по відбору працює в Україні, а далі анкети передають в Америку, де відбувається ще один розгляд і виноситься остаточний вердикт: прийняти чи відмовити.

Делл Лой Хансен приїздить з Америки на масове заселення людей, вітає їх з одержанням житла, дає напутні побажання. Я з ним познайомився і мав честь поспілкуватися. Дізнавшись, що я тренер з тенісу, він сказав: я старший від Вас, мені 70 років, але кидаю Вам виклик, зіграємо партію і, думаю, це для Вас буде уроком. Виклик я прийняв. Але поки що зіграти не було можливості (по приїзду в Україну, у містера Хансена дуже щільний графік). Проте, в знак подяки за те, що він робить, подарував йому свою медаль, яку отримав за зайняте 1 місце у змаганнях (таких медалей - не одна, я беру участь у змаганнях різного рівня).

Наразі вже організував у містечку секції з настільного тенісу, працюю з дітьми і з дорослими, їжджу з ними на змагання.

Містечко в Тарасівці - це одно - і двоповерхові котеджі, збудовані за сучасними проектами. Всі умебльовані, з побутовою технікою. В кожній квартирі - микрохвильовка, чайник, холодильник, пральна машина, бойлер, електроплита, телевізор, інтернет, набір посуду,постільна білизна, килимки. Все дуже красиво.

Тут все на електриці, тепла підлога. В будинку є котел, але в кожній квартирі - термодатчики і можна регулювати температуру. Є кондиціонери інверторного типу, які влітку охолоджують повітря, а в холодну пору року - нагрівають.

На території містечка є їдальня, де раз в тиждень можна харчуватися безкоштовно; працюють басейн, кінотеатр, салон краси, дитячий садок, початкова школа, тренажерний зал, спортивний майданчик зі всілякими тренажерами, багато ігрових дитячих майданчиків, діє чимало спортивних секцій.

Тобто, є всі можливості організувати для себе цікаве дозвілля.

Багато бомбосховищ, де зроблено все для комфотного перебування: туалети, телевізори, інтернет, ігрові кімнати і класи.

Різні благодійні організації часто привозять гуманітарну допомогу.

Містечко доглянуте, охайне, багато насаджень, квітів, газонів з травою, тротуарів. Є працівники, які за всім цим доглядають; територія огороджена, охороняється, обладнано відеоспостереження.

Всі ці блага ми отримали на безоплатній основі. Платимо тільки за комунальні послуги, куди входить і оплата по догляду за територією. Для прикладу, за минулий місяць я сплатив за комунальні послуги 1670 гривень.

Це житло надано на 5 років, якщо війна продовжиться - ніхто людей не виселить.

Нам дуже подобається в Тарасівці. Бо поряд ліс, що дуже нагадує Кремінну. Є озеро, джерело, де набираємо воду. На приватній пасіці купуємо екологічний мед.

Автобус, якиий подарував містер Хансен, безкоштовно підвозить жителів містечка до Боярки, Тарасівки, а звідти йде електричка до Києва.

Поряд з цим проектом, на Софіївській Борщагівці, у новому житловому багатоповерховому комплексі, Хансен викупив два будинки на 170 квартир. Там, до речі, теж отримали житло декілька сімей кремінян.

А в травні нинішнього року стало до ладу «Чудо містечко» в селі Колонщина Макарівської ОТГ Бучанського району. Воно розраховано на людей віком 60+, які отримали право на довічне безкоштовне проживання у 3-кімнатних будинках для родин та 1-кімнатних для одиноких осіб зі всіма зручностями. На території є їдальня, перукарня, кабінети сімейного лікаря та стоматолога, кінотеатр, укриття. У кожного домогосподарства є свій город, теплиці та огорожі для утримування свійської птиці.

Наразі продовжується друга черга будівництва, незабаром планується здати в експлуатацію ще 110 будиночків і розселити близько 250 осіб.

- Це унікальний проект, - ділиться враженнями Микола Миколайович. - Кращих перспектив для нашої подальшої соціалізації в новому життєвому просторі я не бачу. Бажаю, щоб більше кремінян отримали житло в містечку Хансена.

Хоч анкети на даний час не приймаються, але згодом, думається, продовжиться реєстрація. Бо у планах американського благодійника – будівництво нових містечок по всій Україні.

Хансен не має українських коренів, але він пройнявся нашим болем. Було б чудово, якби й вітчизняні заможні люди пройнялися болем свого народу. Бо хіба ж містер Хансен усіх обігріє? Кожен з 400 народних депутатів міг би спромогтися хоч на один будиночок для переселенців. Що там гречка і цукор, якими задобрювали виборців, порівняно з можливістю отримати гідні умови життя!

Представникам влади слід задуматися над цим, повчитися б у благодійника з Америки, як турбуватися про людей…

Ганна ПАЛАМАРЮК.