Сексуальне насильство під час війни: як себе захистити?

Сексуальне насильство під час війни: як себе захистити?

Сексуальне насильство під час війни: як себе захистити?

В умовах війни одним із найстрашніших злочинів є сексуальне насильство.

Зазвичай про таке не хочеться думати. Здається, що цього не трапиться ні з тобою, ні з твоїми близькими. Але коли у країні триває війна, не просто краще, а необхідно знати, як діяти в таких ситуаціях, аби бути готовими до всього.

Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК) – це зґвалтування та будь-який інший напад чи дії сексуального характеру, вчинені проти жінок, чоловіків і дітей, а також дії, безпосередньо чи опосередковано пов’язані з конфліктом.

В умовах окупації не існує поняття добровільної згоди. Це фізичний і психологічний примус, сексуальна експлуатація з шантажем: щоб не вбили, щоб отримати їжу або ліки.

Які дії вважаються СНПК

  • зґвалтування;
  • сексуальне рабство;
  • примус до проституції;
  • примусова вагітність або примусовий аборт;
  • примусова стерилізація;
  • примусовий шлюб;
  • примусове спостереження за статевим актом інших людей;
  • примусове оголення;
  • завдавання фізичної шкоди статевим органам;
  • будь-які інші форми сексуального насильства, вчинені щодо жінок, чоловіків, дівчат або хлопців, які безпосередньо чи опосередковано пов’язані з конфліктом.
  • Сотні років сексуальне насильство неминуче супровожувало всі війни. Утакий спосіб переможці демонстрували свою силу і владу над переможеними.

    Найбільшого розголосу набули такі задокументовані випадки СНПК

  • масові зґвалтування німкень військами союзників під час Другої світової війни;
  • зґвалтування афганок під час афганських війн;
  • Фочанська етнічна чистка під час Боснійської війни;
  • геноцид у Руанді;
  • сексуальне насильство під час російсько-української війни.
  • В умовах окупації може бути обмежений доступ до медичної допомоги, проте за першої ж можливості звернутися до лікаря, це обов'язково треба зробити, незалежно від того, який проміжок часу минув.

    Що робити, якщо ви стали жертвою СНПК.

  • промийте рани, тріщини, слизові оболонки чистою водою;
  • знайдіть безпечне місце, де ви зможете відпочити й заспокоїтися;
  • не звинувачуйте себе в тому, що сталося, ви не винні та маєте право на підтримку й допомогу;
  • якщо маєте телефон та Інтернет, спробуйте зв'язатися з компетентними особами;
  • спробуйте знайти людину, якій довіряєте та можете розповісти про те, що сталося;
  • за можливості зверніться по медичну допомогу;
  • може знадобитися використання засобів екстреної контрацепції;
  • здайте аналізи на інфекції, що передаються статевим шляхом (гонорея, хламідіоз, мікоплазмоз, трихомоніаз, сифіліс, ВІЛ, гепатити В та С);
  • якщо вдалося звернутися до лікаря протягом перших 72-х годин, потрібно провести постконтактну профілактику ВІЛ-інфекції антиретровірусною терапією;
  • розгляньтепотребу в застосуванні антибактеріальної профілактики або терапії;
  • через 3 місяці повторно треба здати аналізи на ВІЛ, гепатити В іС, сифіліс.
  • Як спілкуватися з особою, яка постраждала від СНПК.

    1. Будьте спокійними і дозвольте постраждалій особі поговорити з вами.

    2. Запитайте, як ви можете допомогти, запропонуйте воду, комфортне місце, де можна посидіти, паперову хустинку тощо.

    3. Запитайте людину, де їй було б найкомфортніше говорити з вами.

    4. Не ігноруйте та не будьте занадто нав'язливими, пропонуючи допомогу, не ставте запитання "чому?", залиште розслідування події компетентним органам.

    5. Зберігайте конфіденційність усієї інформації. Перш ніж звертатися по допомогу до компетентних осіб, попросіть дозволу.

    6. Намагайтеся втішити постраждалу і підкреслюйте, що вона не винна в тому, що з нею трапилося.

    7. Постраждалі можуть звинувачувати себе. Нагадайте, можливо, навіть більше одного разу, що жінка в цьому не винна.

    8. Нічого не занотовуйте, не фотографуйте постраждалу особу, не записуйте розмову та не інформуйте інших без дозволу.

    9. Не припускайте, що в пережитому "немає нічого страшного".

    10. Не сумнівайтеся у тому, що вам розповідають, і не заперечуйте цього.

    Як поводитися під час спілкування з особою, яка постраждала від СНПК.

    1. Постраждалим важко ділитися своєю історією. Вони можуть відчувати сором, побоюватися, що їм не повірять, або боятися, що їх звинуватять. Ваша роль – слухати без суджень.

    2. Поважайте право постраждалої особи самостійно ухвалювати рішення.

    3. Запевніть, що немає необхідності ухвалювати рішення щодо передання інформації компетентним особам негайно і що в подальшому можна змінити думку щодо цього.

    4. Попросіть постраждалу особу знайти когось, кому вона довіряє, щоб звернутися до цієї людини по підтримку.

    5. Запропонуйте постраждалій особі доступ до телефона або іншого засобу зв'язку, якщо ви відчуваєте, що це безпечно, щоб вона могла зв'язатися з людиною, якій довіряє.

    Чого робити НЕ треба

  • не надавайте неправдиву інформацію, неправдиві обіцянки і не перебільшуйте свої можливості в допомозі;
  • не пропонуйте особистих порад чи думок щодо найкращого способу дій;
  • не вважайте, що ви знаєте, чого хоче чи потребує постраждала особа абощо є найкращим для неї;
  • не дискримінуйте за будь-якою ознакою, наприклад, статтю, расою, сексуальною орієнтацією тощо;
  • уникайте фізичних дотиків для заспокоєння, оскільки неможливо передбачити, як постраждалі сприйматимуть їх.
  • Які фрази ВАРТО використовувати в розмові з постраждалою особою.
  • Ти не одна.
  • Я піклуюся про тебе.
  • Я тут, щоб вислухати або допомогти, чим зможу.
  • Мені шкода, що це сталося.
  • Це не повинно було статися з тобою.
  • Це не твоя провина.
  • Ти не зробила нічого, щоб це заслужити.
  • Я вірю тобі.
  • Треба мати багато мужності, щоб розповісти мені про це.
  • Куди телефонувати у випадку СНПК.

    Національна поліція України – 102 або 0 800 500 202 (колцентр поліції).

    Урядова гаряча лінія – 1547.

    Національна лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації – 116 123 або 0 800 500 335.

    Цілодобові безкоштовні телефони довіри – 1500 зі стаціонарного телефона або 044 272 15 00–з мобільного.

    За останніми даними Офісу генерального прокурора України, зафіксовано 252 випадки фактів СНПК.

    Проте реальна кількість постраждалих є значно вищою. Адже ще й досі залишаються окупованими значні території нашої країни, на яких можуть перебувати постраждалі від СНПК.

    Крім того, жінки можуть боятися або соромитися звертатися по допомогу, звинувачуючи себе в тому, що сталося.

    Своєчасне НЕзвернення по кваліфіковану допомогу може призвести до таких наслідків

  • комплексний ПТСР;
  • депресія;
  • емоційне виснаження і відчуття безвиході;
  • соціальна відстороненість;
  • підвищений ризик самогубства;
  • заподіяння собі шкоди;
  • інші розлади.
  • Найголовніше зараз – достукатися до свідомості українських жінок, аби вони не боялися звертатися по допомогу.
    Слідкуйте за нашими новинами на телеграм каналі
    11:20
    101
    Немає коментарів. Ваш буде першим!