28-річний стрілець-снайпер 2 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 8 десантно-штурмової роти 2 аеромобільного батальйону Квітко Богдан Андрійович потрапив під ворожий обстріл під Бахмутом. 

До війни Богдан жив у Кремінній, навчався в ліцеї №4, потім переїхав у Харків і вступив до юридичного університету, який мріяв закінчити, але так і не встиг… Він багато чого не встиг... 

За 3 місяці до трагедії Богдан і його кохана розписалися. Йому б жити й жити, ростити діток, та клята війна забирає найкращих!..

З початком повномасштабного вторгнення Герой рвався в тероборону Харкова, але його не брали через певні проблеми зі здоров’ям. Тоді Захисник почав волонтерити і всіляко допомагати країні. Разом з іншими небайдужими людьми готували їжу для військових і передавали на фронт. А коли отримав повістку – пішов на захист держави, не замислюючись.

Богдан пройшов тримісячне навчання в Польщі, підготовку молодших командирів ЗСУ на Житомирщині і відправився на службу під Бахмут. Там і обірвалося життя Захисника. 

Він був дуже світлою, доброю і порядною людиною, з відкритим серцем і вірою в життя. Чуйний син, прекрасний брат, люблячий чоловік.

На жаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. Адже смерть найріднішої людини – велике випробування. В цю гірку мить поділяємо горе сім’ї та схиляємо голови в глибокій скорботі.

Сил та витримки бажаємо мамі, нашій добрій та щирій землячці, бібліотекарю Тетяні Квітко. 

Спочивай з миром, Богдане!
Вічна пам'ять.