Хтось рятував від війни речі, хтось - собак і котів, а він вивіз із собою 11 коней!..
У Почаївці приїхали ті, хто цінує і поважає цю людину, дорожить його дружбою. Спілкуватися з ним - то як зачерпнути води з криниці, наповнитися енергією і силою.
- Бо без енергії нічого не зробиш. А він зробив! Спочатку, з декількох коней, - цілу конюшню; а потім - кінний клуб, у якому навчалися герцю десятки дітей і на вистави якого вже збиралося до тисячі людей.
Учитель за професією, який має великий підхід до дітей, згуртував їх біля себе і створив у місті осередок сили, спритності, високого змагального духу, середовище краси, свята і захоплюючого дозвілля.
(Місце енергії та сили -
«Лошадкін дім» у мирній Кремінній).
Але прийшла війна…
Втікаючи від неї, одні забирали майно, інші - котів, собак. А Борис Семиволос вивіз 11 коней! Це великий подвиг! Треба було знайти спеціальний транспорт, людей, які погодилися їхати у палаюче місто, кошти на організацію перевезення. А потім знайти місце, де розмістити тварин; а потім - корми, щоб їх годувати, а ще - лікувати. І все се це - витримати фізично, емоційно. Не кожен би це зміг, - розповідає Юрій Іщенко.
- Та й сам би я не впорався з усім цим, - продовжує Борис Григорович. - Дякувати Богу, що біля мене завжди є надійні друзі. Як Олександр Задирака, скажімо, який підтримував нас у Борщеві Тернопільської області, де ми спершу розмістилися. Він приїздив до нас, телефонував, цікавився, чи не голодні коні, питав, які у нас проблеми. Тому, від всього колективу і всіх кремінян, щиро тобі дякую, брате.
Дуже багато зробив для нас фермер з Сєвєроденецька Олександр Агарков.
Майже рік прожили тварини у Борщеві. Та утримувати їх ставало дедалі складніше. А організувати діяльність конеферми так, щоб отримувати якийсь дохід на власні потреби, у невеличкому селі, віддаленому від інфраструктурного центру, було практично неможливо.
Тож для клубу підшукували нове місце. До цього підключилися друзі з Кремінної, земляки з Сєвєродонецька, які познайомили Бориса Семиволоса з підприємцем Львівської області Русланом Козирем, який працював над ідеєю створення екопарку. Він викупив для цього овечу ферму, реконструйовував приміщення, облаштовував територію і має на меті займатися розведенням кіз, овець, оленів, муфлонів з тим, щоб надалі створити контактний зоопарк.
І клуб «Лошадкін дім» дуже гармонійно вписався в ідею і структуру майбутнього екопарку.
- Перед Великоднем нинішнього року ми переїхали в Почаєвці. За півроку збудували стайню на 12 денників; леваду (де коні відпочивають і гуляють); манеж, де з тваринами тренуються.
Підготувалися і до затишної та ситої зимівлі. Знову ж, дякуючи Олександру Задираці і Олександру Агаркову, закупили корми у достатній кількості.
Власними силами накосили трави, затюкували сіно, склали у сінники.
Інтервʼю з Борисом про життя у Почаєвцях та плани на майбутнє - у наступному матеріалі тут.