Виробляла проекти на газифікацію будівель, на заміну обладнання, на індивідуальне опалення у багатоквартирному секторі. 

Чоловік Максим працював автослюсарем на станції технічного обслуговування.

На роботі були цифри, креслення, метал і запчастини, а вдома вони творили казку. Бабусин будинок і подвір’я, завдяки вмілим рукам молодого подружжя, перетворилися у райський куточок, де квітли троянди і лілії, смарагдились і золотились хвойники: туї, ялівці, кипарисовики.

(Юлія, старша донька Тетяни і Максима у Кремінній, серед казкової краси рідного дому).

(Домашні улюбленці родини).

Спочатку купували, саджали рослини, а потім навчилися і самі їх розмножувати та навіть продавали.

(Синочок Артем у мирній Кремінній).

(Як там зараз себе почуває квітково-хвойне царство? Певно, заросло все, здичавіло без господарів, багато дерев поламалося…)

Півтора місяці вони жили у бомбосховищі лікарні. Коли вже «прилітало» так, що руйнувалися будинки довкола і страшно було лягати спати вночі, вирішили виїжджати. Хоч так нелегко далося це рішення, бо вдома залишалися хворі батьки, домашні улюбленці.

Вони вскочили, як кажуть, у останній вагон: 15 квітня покинули місто, а 18-го воно було окуповано.

Приїхали у Кременчуг, бо там уже була старша донька Юля. Винайняли квартиру і стали жити надією, що скоро повернуться додому. Та не так сталося…

-Тут нам довелося перекваліфіковуватися. Максим наразі працює у Епіцентрі, складає обладнання, їздить по містах, де знаходяться ці маркети. Я подавала резюме до Кременчуцького міськгазу і навіть попрацювала випробувальний термін. Але на постійну роботу не взяли, мотивуючи тим, що ми тут тимчасові, - розповідає Таня.

Шукаючи варіанти, чим себе зайняти, вирішила повернутися до того, що добре виходило вдома. На свята і урочисті дати, для рідних і друзів, вона робила смачні і ароматні букети. Тож напередодні Нового року купила перші новорічні коробки і підготувала букети-подарунки.

На жаль, початок був невдалим: її просто тут не знали.

Продовження історії тут.