Перші автівки для ЗСУ Андрій Янкович придбав, продавши свій спортивний мотоцикл

Перші автівки для ЗСУ Андрій Янкович придбав, продавши свій спортивний мотоцикл

Перші автівки для ЗСУ Андрій Янкович придбав, продавши свій спортивний мотоцикл

Це окрема сторінка в його житті. І її варто прочитати, аби пізнати корені успіху цієї особистості. Бо історія гарного сім’янина (люблячого чоловіка, дбайливого батька), удачливого бізнесмена, здібного організатора, його характер і воля починаються саме звідти.

-У підлітковому віці, як усім хлопчикам, мені дуже хотілося кататися на мотоциклі і брати участь у змаганнях з мотокросу, які проводилися у нашому місті і були дуже престижними. Та в батьків не було можливості придбати мотоцикл. То ж, у свій час я не отримав того, про що мріяв. Коли став працювати і з’явилися зайві гроші, відчув, що нарешті дитячу мрію можу втілити в життя. І ось вже є крутий мотоцикл, екіпіровка. А де кататися?
  • У Дніпрі знайшов однодумців, з якими вирішили поїхати на змагання від федерації мотоспорту України. Хоч це був кубок серед непрофесіоналів, терзали сумніви: чи варто? Адже мені вже 30 років, досвіду - ніякого. Куди їхати, смішити людей? Та дарма, хоч подивимося, покатаємося. Принаймні там є траса.
  • Мотоцикл відповідав умовам змагань, екіпіровка - теж. Тож, не думаючи, опинився серед учасників змагань.
  • Старт! І ось я вже на 50-кілометровій трасі. Хоч вона й маркована, але трохи лячно, їдеш сам, нікого близько тебе немає. Часто повертав не туди. Та все це дрібниці. Головне, що я в змаганні, про що так мріяв з дитинства, але досі це було недосяжно для мене; я на трасі, якою марив у снах; у мене мотоцикл такий, який навіть в думках уявити колись не міг! І було від цього скільки радості, азарту, сили, драйву, крил! Не зчувся, як добрався до фінішу.
  • Перше змагання тривало два дні. Ввечері - нагородження. Залишатися на урочистості, навіщо, хто ми тут? Та все ж вирішили добути до кінця, бо атмосфера дійства таки затягувала.
  • Оголошують переможців: третє місце, друге. І ось несподівано звучить моє прізвище: перше місце! Я просто заціпенів. А потім згадав іронічний вислів батька з приводу несподіваної вдачі: дурневі і вітер в спину! (Хоча тут доречна інша закономірність: дорогу осилить той, хто йде. Ред.)
  • Тільки потім зрозумів, що я наробив: упрягся в змагання і вже не сприснеш, вони проводяться двічі на рік і треба готуватися до наступного. Тепер уже готую мотоцикл, тренуюся, читаю літературу, вибудовую стратегію.
  • Другий етап змагань, стартуємо і я знову виграю!
  • Наступного року вже потрапляю в розряд професіоналів. Ну тут уже мені нічого не світить, думаю. Та де там, обігнав усіх! Нагородження відбуваються в Києві. Організатор змагань, родом з Карпат, каже: нічого не розумію, у нас постійно були чемпіони - представники з гір. А тут людина, яка живе на рівному рельєфі, показала всім, як треба їздити.
  • Цей приклад ще раз переконав мене в істині: коли справа в задоволення - воно завжди все виходить!
  • На жаль, тут я зіткнувся і з елементами нечесної боротьби. Несподівано став свідком, як декілька суперників, обминаючи марковану трасу, поїхали по зручній нескладній дорозі, причому, організатор це бачив.

Та, незважаючи на це, за результатом двох днів я все рівно зайняв перше місце. Але від нагороди відмовився, сказавши: «Я приїхав сюди, щоб бути серед достойних конкурентів, отримувати перемогу в мужності, витривалості. Але якщо в нас змагання на хитрість, хто кого обдурить, то треба робити інші номінації».

Виявляється, таке явище було нормою. Я з цим не погодився. І вирішив піти своїм шляхом.

Він створив громадський мотоклуб «DneprRacingTeam» і почав проводити змагання з ендуро. Це дуже складна дисципліна мотоспорту. Перегони відбуваються протягом декількох днів, на довгих треках, по дорогах з різним покриттям, по каміннях, водних перешкодах, крутих підйомах, спусках.

Спершу це було в Дніпрі, з маленькою локацією, куди приїхало небагато людей. Але все пройшло чесно, судійство було безкомпромісним, на високому рівні, спортсмени отримали велике задоволення.

Наступного разу приїхало вже більше людей.

І щоб ні в кого не закралося ніяких сумнівів щодо чесності судійства, розробив комп’ютерну систему оцінки результатів. Спортсменам дуже сподобався такий підхід.

Потім проводили змагання в різних місцях, у тому числі і на Закарпатті. Він сам прокладав трасу, долаючи десятки кілометрів горами і лісом. Сюди приїхали вже сотні спортсменів, у тому числі з багатьох європейських країн.

Останні змагання в Колочаві зібрали 440 учасників, коли на офіційних змаганнях Федерації мотоспорту їх було всього 27.

-Якщо все чесно і справедливо, якщо в тебе вірять, тоді й виходить ось так.

Що потрібно хлопцю? Я спочатку сам став Чемпіоном України з мотоспорту, а потім зробив найпотужнішу гонку в Україні з найбільшою кількістю учасників, єдині змагання, куди приїздять з багатьох європейських країн.

Звичайно, можна тільки порадуватися успіху організатора, який збирає таку аудиторію фанатів! Але яка колосальна робота за цим успіхом: всіх розмістити, нагодувати, забезпечити правопорядок, медичну допомогу, передбачити надзвичайні ситуації, підготувати урочисте нагородження переможців, з грамотами, призами, медалями. І все це - на найвищому рівні!

Не дивно, що у нього скільки друзів по всій Європі, його знають, поважають, цінують. І навіть уже під час війни просили провести змагання. Він погодився з однією умовою: якщо хлопцям назбираємо на автівку.

Змагання «Extremecharge» провели без пафосних торжеств, музики (адже в країні біда). Трек був менший ніж зазвичай, відпрацювали один день.

І назбирали 6 тисяч 300 євро, за які придбали пікап «Кремінна». Автівку віддали військовому з Кремінської громади.

  • -Зарубіжні спортсмени, коли все це почалося, пропозиціями обірвали телефон, запрошували до себе, надавали житло. Але ми з дружиною вирішили нікуди не їхати, натомість цими пропозиціями дозволили скористатися своїм друзям, знайомим.
  • Чехи зібрали гуманітарну допомогу, привезли цілий автобус і одягу, і продуктів, які потім роздавали по хабах.
  • -А чому не поїхали за кордон?, - питаю.
  • -Я уже раз зробив помилку, коли поїхав з Кремінної. Тоді я думав, що від мене нічого не залежить, щоб змінити ситуацію на краще. А це не так. Навіть від однієї людини залежить дуже багато!

Так, і він це постійно доводить. Тому до всього у нього є діло.

Куди приїздить - звертає на все увагу, зустрічається з керівниками, пропонує шляхи вирішення проблем. Так було не раз, коли приїздив до батьків у свою Кремінну. Звичайно, його не завжди чули, розуміли. І тоді він створив групу у вайбері, щоб люди могли озвучувати свої проблеми.

-Коли питання стає публічним, тоді воно б’є по рейтингу, тоді ти змушений іти на контакт з людьми і реагувати на їхні питання. Саме через це створив групу. Було боляче за своє місто, в якому планували надалі жити.
  • Наразі група зветься «Кремінна - це Україна», вона об’єднує земляків в Україні і за кордоном. Хочу щоб це допомогло нам пережити складні випробування. Ви особливі, я вами захоплююся, ви дуже потужні люди, мої креміняни. Це ж не зі своєї волі взяти покинути все, чим жив, а потім щодня думати, коли ж повернуся у рідне місто, рідні стіни?

Але все буде добре. Я вірю, що Кремінна стане набагато кращою.

Спитаєте, яке в мене найбільше бажання? Звісно - перемога. Мета? Покращити довкілля. Тоді виграємо ми всі. Не робіть у дворі комфорт, зробіть красу за двором. Тоді автоматично ваш простір стане ширшим. Я так роблю скрізь, де живу: прибираю навколо, латаю дорогу. Люди підходять і питають: від якої це партії, за кого голосувати? Та голосуйте за кого хочете, я роблю це для того, щоб було комфортно і мені, і вам. Що ж, почали й інші так робити.

Ось такий він, Андрій Янкович - хлопець, який одного разу втік з Кремінної, але насправді ніколи з нею не розлучався.


…Ми з ним говорили про різне і всяке. А потім ще довго в домі залишався його голос, жести, сміх, якась особлива атмосфера піднесеності.

Може це тому, що пройшовши складний шлях стоновлення, підйому, боротьби, поразок і перемог, Андрій пізнав головну мудрість життя: суть не в тому, що навколо тебе (дорогі атрибути буття, палаци і круті автомобілі, ресторани і курорти); суть в тому, що в тобі: твій настрій, твій стан душі. Вміння комунікувати з людьми, дарувати енергію, створювати настрій… і просто любити людей та життя - в цьому і є його успіх, його сила і його багатство. Якими він щедро ділиться…

Слідкуйте за нашими новинами на телеграм каналі
19:39
366
Немає коментарів. Ваш буде першим!