Були так близько до мети, але завадила війна

Були так близько до мети, але завадила війна

Були так близько до мети, але завадила війна

Нова історія сестер-переселенок з Кремінної Інни Шаповалової та Марини Савченко. 

Сестри Марина (на фото зліва)  і Інна (справа) здобули вищу економічну освіту. Близько 10 років працювали у бухгалтерській сфері. 

Але, будучи з дитинства творчими особистостями (Марина закінчила Кремінську художню школу, любила малювати), зрозуміли, що бухгалтерія - це не їхнє покликання. Сидіти в кабінеті і спостерігати з вікна, як буяє довкола краса? Коли красу можна творити своїми руками!

Вони завжди хотіли мати гарний красивий двір, з газонами, квітниками, хвойними рослинами. Коли повиходили заміж і в кожної з’явилися власні будинки - стали втілювати мрію в життя. 

Купували різних сортів кущі, квіти, які вартували немалих коштів. Тому вчилися розмножувати рослини з відростків, гілочок, ділилися одна з одною. А далі вже не тільки для себе це робили, а навіть продавали залишки на ринках.

Потім зрозуміли, що квіти - це явище тимчасове, відцвіли і їх немає. Куди цікавіше займатися багаторічниками, структурними рослинами. Стали вирощувати хвойники, декоративні кущі. Все менше і менше саджали картоплі і помідорів, все більше - рослин.

Це стало їхнім великим захопленням. Більше того, Марина мріяла зробити це захоплення справою свого життя і планувала створити власний розплідник рослин, таких, які гарно почуваються саме в нашому регіоні. Щоб любителі квітів і зеленого декору нашого міста не їздили за саджанцями у Бахмут, Слов’янськ, а могли скористатися широким асортимент рослин вдома.

Вона закінчила курси «Садово-парковий дизайн», робила ландшафтні проєкти,спочатку на власних ділянках, потім - на замовлення.

Теплої пори року (після основної роботи) сестри вирощували та продавали рослини, займалися їх посадкою та стрижкою на замовлення.

Їхні саджанці вже прикрашали територію Кремінського стадіону «Олімп», лікарні, готелю, приватних ділянок Кремінної, Сватова, Кудряшівки, Сєвєродонецька.

(Проєкт та рослини дівчат 

на Кремінському стадіоні)

(А ця краса - на приватних ділянках)

(Марина та Інна стригли і доглядали за рослинами на приватних подвірʼях)

З 2015 року вони зібрали чималу колекцію декоративних рослин: близько 70 сортів хвойних дерев та кущів, більше 100 сортів декоративнолистяних та квітучих кущів, близько 10 плетистих видів.

(Так виглядав сам розплідник)

Розплідник декоративних рослин планували офіційно відкрити навесні 2022 року. Для цього придбали ділянку (в районі пивзаводу), виростили маточник рослин, побудували теплицю для живцювання, провели полив, закупили торф для пересадки рослин, добриво, горщики, створили сайт для реклами та продажу рослин - сторінка розплідника в Інстаграмі

Причому, усю цю складну, копітку і нелегку роботу жінки виконували переважно одні. Чоловіки допомагали, коли приїздили додому. Бо далекобійники Ігор Шаповалов і Іван Савченко здебільшого були в дорозі, вони возили зерно до портів. 

(Торгівля на ринку)

(Інна з родиною)

(Родина Марини, 

вгорі - з чоловіком, нижче - з сином)

А Інна Шаповалова і Марина Савченко самі розбивали грядки, живцювали, висаджували рослини, поливали, доглядали, виходили на ринок, виконували замовлення по ландшафтному дизайну, по обрізанню дерев і топіарному мистецтву. Займалися цим зранку і до пізньої ночі, у спеку і негоду, отримуючи від цього величезне задоволення! І вже так близько були до своєї мети: ось-ось мали відкрити власний розплідник.

Але прийшла війна...

Прийшла перед самою весною, коли у дівчат було стільки роботи, коли в рослинах зануртував сік і треба було негайно їх живцювати. Вони й живцювали, сидячи у погребі. Інна з двома доньками перебралися до Марини, де було надійне укриття. Там, у підвалі, провели близько 40 діб. Настав квітень - сприятливий період для розмноження гортензій. І вони їх наживцювали декілька тисяч. Бо були впевнені, що війна - це не надовго і скоро знову стане затребуваною краса навколишнього простору.

Там і залишилися ці живці. Заспокоює те, що тато дівчат, який не зміг виїхати з Кремінної через 93-річну бабусю, навідався на подвір’я Марини і вивіз до себе маточні рослини, живці в маленьких горщиках, палети, скільки зміг. Отже, не вся їхня праця загине, щось таки збережеться, житиме, ростиме.

Продовження історії читайте тут

Слідкуйте за нашими новинами на телеграм каналі
17:10
342
Немає коментарів. Ваш буде першим!