Подружжя Коротенків з Кремінної зараз проживає у Львові та активно волонтерить

Подружжя Коротенків з Кремінної зараз проживає у Львові та активно волонтерить

Подружжя Коротенків з Кремінної зараз проживає у Львові та активно волонтерить

Креміняни Ольга Федорівна і Олександр Іванович Коротенки наразі проживають у Львові, куди приїхали 4 квітня 2022 року.

З самого початку перебування у Львові Ольга Федорівна працює у волонтерському Центрі «Захистимо Україну разом». Команда волонтерів, до якої вона влилася, займається плетінням сіток, шиттям необхідних речей для військових. Взимку і свічки робили, і продукти роздавали, і обіди готували тим, хто цього потребував.

У квітні волонтери Львівського Центру взяли участь у семінарі «Громадський і медійний контроль за відновленням зруйнованих війною українських міст», який відбувся у місті Ірпінь. Побували на цьому семінарі і наші земляки.

  • - Захід дуже сподобався, він надихнув нас морально і переконав, що не треба опускати руки. Тут були такі ж переселенці з Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Харківської та інших областей, - розповідає Ольга Федорівна. - На семінарі йшлося про відновлення міст, зруйнованих війною. Учасники ділилися досвідом, розбирали різні ситуації в теорії. А на практиці - відвідали Боряднську ОТГ, яка активно відновлюється після деокупації.
  • Представники Бородянки, дізнавшись, що ми з Кремінної, яка ще перебуває в окупації, співчували нам, підтримували, давали поради і обіцяли свою допомогу.
  • Взагалі панувала дуже доброзичлива атмосфера і всі учасники були одностайні в головному: гуртом, у співдружності можна подолати будь-які виклики. А алгоритм дій повинен бути таким: перший і найважливіший крок після деокупації – розмінування.
  • Далі - відновлення роботи служб. Вони мають перевіряти будівлі на ступінь їх руйнації. Спеціально створені комісії повинні здійснювати вуличні обходи не за заявками громадян, а відповідно до графіку - так швидше вимальовується загальна картина і не виникає непорозумінь між мешканцями. Причому, відбудовувати місто треба цілими вулицями, щоб уникнути корупції та непорозумінь.
  • Націлювали нас на те, що у донорів треба просити не кошти, а обладнання, матеріали тощо – тоді процеси отримання, використання і звітування будуть прозорішими;
  • -не ремонтувати старе, а будувати нове, більш сучасне;
  • -щоб не втратити мешканців громади, потрібно забезпечити ті умови, які були до війни і навіть створювати кращі;
  • -щоб угромади було майбутнє, треба не чекати, коли люди повернуться, а телефонувати кожному і запрошувати;
  • -не скорочувати людей, а навпаки, триматися за них та цінувати.

Побувавши на семінарі, подружжя Коротенків надихнулися бажанням скоріше втілити в життя отримані знання та поради і готові їхати до рідного міста навіть без запрошень по телефону. Але…

У кінці вересня минулого року вони вже навідувалися в окуповану Кремінну, проїхавши через Європу. Навіть часник озимий встигли вдома посадити. Та швидко зрозуміли, що довго там не зможуть жити. Тому швиденько повернулися назад.

А скільки зможуть жити у Львові? Я запитала, як вони ставляться до ініціативи Уряду обмежити термін підтримки ВПО шістьма місяцями? Тобто, людина виїжджає, прибуває на місце і їйтреба 6 місяців, щоб адаптуватися. Далі іде режим інтеграції - робота, житло і все решта.

- Адаптуватися на новому місці ні за 6, ні за 12 місяців неможливо з нашим рівнем доходу. На більш-менш пристойне існування ми все життя заробляли. Залишившись без дому, без роботи, без засобів існування, втративши все нажите роками, нас хочуть позбавити державної підтримки уже через 6 місяців? При тому, що ці 2 тисячі гривень аж ніяк не вирішують наших проблем, то і їх хочуть забрати? Ми живемо у Львові тільки тому, що донька винаймає квартиру. А самі не змогли б орендувати житло, ціна якого - 16 тисяч гривень в місяць. Скажіть, де людина передпенсійного чи пенсійного віку зможе знайти роботу, яка б забезпечувала можливість орендувати житло, оплачувати комунальні послуги та ще й харчуватися? – відповіла Ольга Федорівна.

Що ж, це позиція переважної більшості ВПО. І це найбільша проблема – скільки ще витримають наші внутрішньо-переміщені особи, корінням вирвані з рідної землі і не «висаджені» у теплий родючий ґрунт?

Ганна ПАЛАМАРЮК.

Вихід цього матеріалу став можливим завдяки фінансовій підтримці Програми з допомоги та розвитку українських медіа (Ukrainian Media Aid and Development Program), частково профінансованій Міністерством закордонних справ Швеції (Swedish Ministry for Foreign Affairs).

Слідкуйте за нашими новинами на телеграм каналі
18:55
263
Немає коментарів. Ваш буде першим!