Як заспокоїти дитину під час повітряної тривоги та ракетної атаки? Поради психолога

В Україні триває повномасштабна війна. Виття сирен і звуки вибухів сильно лякають дітей. До редакції надійшов лист від читачки Олени з Кремінної. Вони з 5-річною донькою проживають у Дніпрі, яке відзначається частими повітряними тривогами та піддається ракетним обстрілам. «Останнім часом дитина боїться лягати спати, засинає і спить погано, але вдень весела. Коли чутно «прильоти» або навіть просто реве сирена — то плаче і тремтить», — написала Олена, — Допоможіть, як мені зарадити дитині».

За порадами газета звернулася до психологів відділу психосоціальної підтримки міжнародної гуманітарної організації Triangle Generation Humanitaire (TGH) у м.Дніпро:


Найважливіше – це спокійний дорослий поряд.

Ми для дітей ресурс та опора. Тому, дорослому важливо зберігати витримку і самовладання. Перша допомога – це заспокоїтись дорослому. Якщо дитина бачить, що дорослий поряд спокійний, це допомагає і їй заспокоїтися та правильно зорієнтуватися у ситуації. Подбайте про це!

Коли лунає сигнал тривоги

поясніть, що у цей момент наші воїни нас захищають, а наше завдання – знайти безпечне місце.

Продумайте разом алгоритм дії при повітряній тривозі.


Вчить дитину впізнавати свої емоції. 

Дозволяйте дитині виявляти ті емоції, які виникають. Розкажіть їй, що немає хороших чи поганих емоцій. Всі емоції важливі та говорять про щось важливе для тебе у цей час.

Допоможіть дитині, та називайте емоції, які відчуває дитина (страх, злість, печаль, радість). Розкажіть, що дорослі теж відчувають емоції.

Коли ви розмовляєте з дитиною, робіть це «на рівні очей» — дуже важливо, щоб її і ваші очі знаходилися на одному рівні. Поверніться до дитини обличчям, присядьте біля неї, щоб зустрітися поглядами.

Зверніться до дитини на ім'я, візьміть її за руку – це приверне увагу.

Якщо дитина у ступорі, ніяк не реагує – розтирайте їй руки, мочки вух, дайте солодкий чай, цукерку, обійміть і похитайте, щоб включити у рух. Зверніться до неї на ім'я, скажіть «Я з тобою, я поруч».

Задайте декілька запитань, відповідь на які буде «так»:

«Ти мене чуєш?»

«Ти мене бачиш?»

«Ти хочеш випити води?»,

«Ти відчуваєш мою руку?» тощо.

Потисніть руку дитини і попросіть, щоб вона потисла руку у відповідь.

Запропонуйте дитині подихати разом: вдих – видих. Скажіть: «Дихай разом зі мною. Ти молодець!» Починайте з видиху, видих має бути вдвічі довший, ніж вдих.

Зробіть разом з дитиною вправу «Свічка-квіточка»: коли видихаєте, уявіть свічку, яку потрібно загасити подихом; коли вдихаєте, уявіть квіточку, аромат якої приємно вдихати. Повторюйте вправу декілька хвилин.

Якщо дитина тремтить, напружена – попросіть напружити м'язи сильно-сильно, а потім повністю розслабити їх.

Зробіть вправу «Мокра собака». Потрясти руками, ногами, тулубом.

Коли загроза минула, скажіть дитині, що ця тривога закінчилася, у цей момент ми у безпеці.

Скажіть: «Усе скінчилося. Тривога вже позаду. Тепер ми у безпеці».

Скажіть: «Це було складно, але ти впорався/впоралася!».


Не обманюйте дитину, не говоріть їй неправду(«не хвилюйся, все добре» — так буде не чесно, дитина це розуміє).


Це важливо, тому що таким чином ми, дорослі:

  • 1.Надаємо дитині почуття безпеки, правдивого контакту з нами.
  • 2.Підтримуємо, даємо почуття захищеності – дитина не самотня у цій ситуації, ви разом.
  • 3.Повертаємо дитину у реальність.
  • 4.Закріплюємо нові способи поведінки у складній ситуації, розширюємо її можливості діяти самостійно.
  • 5.Приносимо у життя дитини позитивні емоції.
  • 6.Фіксуємо у свідомості дитини, що неприємна ситуація закінчилася.

Бережіть себе і свої родини!




96
Немає коментарів. Ваш буде першим!