​Є над чим працювати

Тип статті:
Авторська

Терміни «інклюзія» й «інклюзивна освіта» були введені у вжиток доволі давно. Але і по сьогодні люди вдосконалюють свої знання з інклюзії, ми і досі вчимося руйнувати бар’єри і будувати інклюзивне суспільство — доступне для всіх, безпечне і комфортне. Адже інклюзія – завжди актуальна, але дуже складна і тонка тема.

Інклюзія (від слова «inclusion» – включення) – це процес залучення усіх груп суспільства в діяльність, організаційні, культурні, політичні й освітні процеси, незалежно від їх фізіологічних можливостей. Тому кожному з нас слід навчитися правильно комунікувати інклюзію, вміти розрізняти певні терміни і, головне, завжди в центр уваги ставити людину, а не її особливі потреби.

До речі, якщо говорити про людину з особливими потребами, то це поняття часто плутають з «людиною з інвалідністю». Але потрібно висловлюватися правильно, бо людина з інвалідністю має відповідний запис у медичній книжці, а людина з особливими потребами – це практично кожен другий: вагітні, жінки з маленькими дітьми, люди похилого віку, ті, хто носить лінзи або в кого алергія тощо. Тобто всі ми у якийсь період життя маємо особливі потреби.

Тому й, наприклад, пандус біля магазину – це не особлива потреба, а норма, необхідність. Бо він потрібен як людині на інвалідному візочку, так і пенсіонеру з хворими ногами. Отже, всі ми потребуємо країну і громаду – доступні для кожного.

А ще у темі інклюзії слід бути уважним і максимально обізнаним. Для цього в країні, зокрема і на Луганщині, окрім інклюзивних центрів, шкіл і класів, не так давно запрацювала мережа інклюзивних радників і радниць. Людей, які роблять свій відповідний внесок у розбудову інклюзивного суспільства.

Інклюзівний радник/радниця діє від певної громадської організації на волонтерських засадах і переймається проблемами інклюзії у суспільстві, зокрема своїй громаді, працюючи у партнерстві з органами влади різного рівня.

У Кремінській громаді інклюзивною радницею призначена Валіна Худіяровська, яка має досвід роботи з дітьми з інвалідністю, адже тривалий час очолювала центр реабілітації осіб з інвалідністю.

Вона розповіла, наскільки наша громада адаптована до інклюзії і доступна для всіх:

«Чесно кажучи, я не мала багато часу, щоб зробити моніторинг безбар’єрності Кремінської громади сьогодні, але зважаючи на аналіз попередніх років, у нас є, над чим працювати. І в освіті, і в питаннях доступності до лікувальних закладів, соціальних служб тощо – тут є багато прогалин. Якщо десь і встановлені, наприклад, пандуси, то не в усіх конструкціях дотримано необхідний кут нахилу, не всі громадські вбиральні правильно обладнані, не в усіх магазинах відсутні пороги. Та й людей наших ще потрібно навчити, підготувати, щоб вони пристосовувалися і відкрилися для інших.

У 2019 році я була у Миколаєві на конференції з теми інклюзії. Так там у місті зручно усім! Вільні тротуари, бордюри, повсюди плавні переходи. І ми маємо прагнути до такого рівня. Я планую закінчити навчання, як інклюзивний радниця, і активізувати роботу в цьому напрямку, впроваджуючи тему інклюзії на всіх рівнях, допомагаючи населенню, владі, депутатам зробити Кремінську громаду максимально відкритою і доступною для кожного!».

#UNRPP

Матеріал підготовлено в межах проєкту «НГО та медіа: новий формат співпраці» реалізується ГО «Медіапростір Україна» за технічного адміністрування ЗУРЦ у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.

Думки, зауваження, висновки або рекомендації, викладені в цьому матеріалі, належать авторам і не обов’язково відображають погляди ООН, та урядів Данії, Швейцарії та Швеції.

109
Немає коментарів. Ваш буде першим!