Народжений для штанги

Тип статті:
Авторська

Навчання, тренування, спортивні досягнення, участь у чемпіонатах світу, Європи, членство у збірній України з важкої атлетики і звання майстра спорту міжнародного класу – все те у Костянтина Селіванова було «до»… Останній чемпіонат Європи в Албанії для нього, як спортсмена, відбувся у 2013 році.

(Родина Селіванових)

Навчання, тренування, спортивні досягнення, участь у чемпіонатах світу, Європи, членство у збірній України з важкої атлетики і звання майстра спорту міжнародного класу – все те у Костянтина Селіванова було «до»… Останній чемпіонат Європи в Албанії для нього, як спортсмена, відбувся у 2013 році.

І з того часу він розпочав тренерську діяльність. Разом з дружиною Марією, з якою познайомився на змаганнях і забрав її з Івано-Франківська в Луганськ. Та початок уже трудової діяльності в спорті співпав з воєнними діями в Україні, в рідному Луганську. Де уже й квартира була, і маленька донька підростала… А друге немовля Марічці довелось народжувати під свист куль.

І хто знає, як би склалася подальша доля сім’ї Селіванових, якби не підтримка друзів, якби не спортивне братство. Олег Клименчуков, який на той час уже був директором школи вищої спортивної майстерності у Сєвєродонецьку і з яким свого часу разом тренувалися, запропонував приїхати в Кремінну. Рвати по живому –важко, але вибору не було.

Приїхали у 2015 році. Про важку атлетику тут мало хто знав. Як починати, з чого? Коли — ні бази, ні учнів? Начальник обласного спортивного управління Антон Волохов пообіцяв побудувати залу. 

– А ми почали по школах збирати бажаючих займатися важкою атлетикою. Таких виявилося чимало, 50-60 школярів. Ось така цікавість до цього виду спорту з боку кремінських дітей надала сили, наснаги. Тож робота просто кипіла!

І ось пройшло 5-6 років – і нам є чим пишатися! Вже маємо 12 майстрів спорту, а призерів чемпіонатів України важко перелічити і виділити. Марк Лєванзов уже призер чемпіонату світу, чемпіонатів Європи. Аня Калашник з чемпіонату Європи у Польщі нещодавно привезла перше місце у своїй ваговій категорії. 

На початку жовтня проходив чемпіонат світу у Саудовській Аравії. У складі збірної України в ньому взяли участь Аня Калашник і Марк Лєванзов. Марк привіз третє місце, а Аня потрапила до шістки найкращих.

Днями виїжджаємо на чемпіонат України. Від нашого міста їде три спортсменки (вік – до 13 років) – Анна Зьома, Ангеліна Селіванова і Маргарита Лєванзова. До речі, у нас тренується троє дітей із сім’ї Лєванзових

До складу збірної України з важкої атлетики вже ввійшло 8 наших спортсменів: Тетяна Будникова, Катерина Буянова, Ганна Калашник, Надія Курдюкова, Юлія Наумчук, Анастасія Банченко, Марк Лєванзов і Віталій Сергєєв, – ділиться здобутками Костянтин Селіванов.

(З Ганною Калашник)

Сьогодні він працює і в обласній Школі вищої спортивної майстерності, і в спортивному ліцеї, і тренує дошкільнят. З дружиною, Марією, яка очолює Луганську обласну спеціалізовану ДЮСШ олімпійського резерву, вони працюють за наступним чином: набирають дітей з раннього віку, супроводжують їх до спортивного ліцею, а звідти – до університету імені Тараса Шевченка і, вже будучи студентами, молоді люди продовжують у них тренуватися. Ось такий супровід по життю. 

– Мені спорт дав багато. Окрім формування характеру, високих моральних якостей, це ще й режим, правильне харчування. Це дуже важливо. Тож і своїм вихованцям стараємося дати старт у житті.

Ми не тільки тренери в спорті, ми навчаємо їх життю, а вони часом і з батьками не діляться тим, що розповідають нам. 

Важка атлетика – цікава для молоді. Поперше, це олімпійський вид спорту, і жодної копійки у тренування своїх дітей батьки не вкладають. Поїздки на чемпіонати України, Європи, світу здійснюються за бюджетні кошти. Де таке ще є? Сьогодні всі інші захоплення дітей дорого обходяться батькам, скрізь потрібні великі фінансові вкладення, – говорить Костянтин. 


У місті, де ще недавно важка атлетика була незатребуваною, вона стала улюбленим і масовим видом спорту. Всього за декілька років! То ж виникла потреба у розширенні тренерського складу. Запросили до Кремінної друзів, ще одну сімейну пару важкоатлетів – Уляну і Єлисея Щербо. У свій час Костянтин займався з Єлисеєм у одній ваговій категорії. А тепер і працюють разом, сім’ями. Уляна – заступниця директора Луганської обласної спеціалізованої ДЮСШ олімпійського резерву. У Марії Селіванової і Уляни Щербо – великий обсяг роботи. Адже в спеціалізованій школі — 8 залів важкої атлетики по всій області: у Щастинському, Старобільському, Сватівському, Сєвєродонецькому районах. 

– Які проблеми хвилюють сьогодні спортсменів? – поцікавилася. 

– Хотілося б у подальшому більш тісної співпраці зі школами, щоб вчителі заохочували дітей до занять спортом, тренувань. Як, скажімо, в Китаї, Японії, де зі шкільної лави дитина закріпляється за тим видом спорту, до якого в неї є схильність. Адже спорт – це мета, це прагнення, досягнення, успіх. І коли в людини є ціпрагнення, то в подальшому житті у неї все складеться добре. То ж тут ми зі школою повинні бути партнерами, а не конкурентами.

– А які плани на майбутнє?

— Підготувати олімпійського чемпіона. У свій час я був близький до цього, але трішки не дійшов до найвищої перемоги. То ж хочу втілити свою мрію в учнях. Спорт наш розвивається, зміцнюється матеріальна база. У нас був порівняно невеликий зал для тренувань, на 8 помостів. Наступного року планують у залі додати ще 4 помости. У спортивному ліцеї також планується будівництво великої зали на 13 помостів, це в рамках Президентської програми. Кремінна вже стала для нас з дружиною рідним містом, бо багато серця і душі вклали в її імідж, в розвиток дітей. У плані роботи приваблює те, що тут ККД (коефіцієнт корисної дії) в рази більший, ніж це було в Луганську. Адже все — поруч: дім, школа, дитсадок, супермаркет, тренувальні зали. У цьому є велика превага маленьких містечок, бо значно економиться час. Тим паче, що Кремінна не стоїть на місці, вона розвивається. За ці 5 років місто покрасивішало, стало затишнішим. Тут чудова спортивна база, ліс, повітря, басейн, сауни, тренажерні зали, обладнання. Все є для відновлення спортсменів, є де жити, є кафе «Динамо» для повноцінного харчування. Будується легко-атлетичний манеж, де невдовзі тренуватимуться спортсмени з усієї України. У нас тут чудовий спортивний куточок, якого більше немає ні в області, ні в Україні. В недалекому майбутньому, думаю, збірна країни з важкої атлетики теж буде тренуватися на нашому майданчику. Ми все для цього робимо. 
Пригадую, як батьки мені забороняли займатися штангою, мовляв, не виростеш, підірвеш здоров’я. А тренер настійливо повторював: «Ти народжений для штанги!».
Сьогодні ми теж не хочемо, щоб важкою атлетикою займалася наша старша донька Ангеліна, адже це нелегке заняття. Та вона, попри наші бажання, тренується, виїжджає на змагання і привозить гарні результати. На поміст уже поглядає й семирічна Христина. 

Мабуть, правий був мій тренер: хто народжений для штанги – її ніяк не обмине.

#UNRPP

Ганна ПАЛАМАРЮК.

Матеріал підготовлено в межах проєкту «НГО та медіа: новий формат співпраці» реалізується ГО «Медіапростір Україна» за технічного адміністрування ЗУРЦ у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.

Думки, зауваження, висновки або рекомендації, викладені в цьому матеріалі, належать авторам і не обов’язково відображають погляди ООН, та урядів Данії, Швейцарії та Швеції.

Немає коментарів. Ваш буде першим!