Вразили її вірші. І хотілося дізнатися, звідки оце тонке відчуття слова, глибина думки, соковитість мови? Спитала. – Мабуть, це народилося разом зі мною. Коли виросла, то зрозуміла, що вже в дитинстві світ бачила картинками, образами і певним набором слів. Це було дивно. Ну ось, здавалося б, звичайні слова, а який образний ряд випливає з них! І тоді народжуються вірші. Так і діти. Просто діти, а там – цілий світ! Діти – це вірші, тільки фізичного плану. Своїм світом вони вчать нас, дорослих.
Автор — Ганна Паламарюк.