З глиняної і солом’яної у цегляну і шиферну Новокраснянку перетворив колгосп. Саме за часів діяльності колгоспу розбудувалися люди, виросла вся інфраструктура села: школа, магазини, адміністративне приміщення колгоспу і сільради, клуб. Сьогодні клуб нагадує про те, настільки цінувалася людина праці і як про неї піклувалася держава, влада на місцях і конкретні керівники господарства. Велична, грандіозна будівля культури свідчить також про колишню міць і достаток колгоспу, про непохитність сільського укладу життя.
Подумалося, що в нашій країні більше ніхто і ніколи не збудує для селянина, для людини праці ось такий заклад дозвілля. Не збудує тому, що уклад життя, який століттями був непохитним, сьогодні зруйнувався від самого фундаменту. І хто знає, чи народиться ще такий голова, яким був у Новокраснянці Микола Іванович Солом’яний...
Автор — Ганна Паламарюк.